ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ - КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ

ВЕРЕСЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ЧУДОВІ ІГРАШКИ

Програмовий зміст: показати дітям красу народної глиняної іграшки з Опішні; учити прикрашати форму іграшки візерунком із крапок, ліній, мазків, варіюючи їх за кольором; викликати по­чуття естетичної насолоди від декоративного малювання; вихову­вати інтерес до народної іграшки.

Обладнання та матеріал: глиняні іграшки з Опішні, гуаш чер­воного, коричневого, зеленого, жовтого кольорів, пензлі, тоновані паперові форми іграшок для розписування.

Попередня робота: розповідь про іграшки, якими гралися в минулому, розглядання глиняних іграшок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

                   I.                        ВСТУПНА ЧАСТИНА

-- Діти, покажіть, будь ласка, свої оченята. Я хочу, щоб у ва­ших очах засяяв вогник добра. Беріть одне одного за руки — не­хай маленький промінчик добра та радості перейде від одного до іншого й засяє радістю у ваших оченятах (діти сідають у коло та беруться за руки). Ось тепер я бачу, що всі ваші оченята засяяли.

Тож сідайте зручно, подивимось, що я вам принесла в ко­шику.

У кошику лежать глиняні іграшки.

                II.                        ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Діти, зверніть увагу на те, що ви бачите перед собою. Чим ці іграшки відрізняються від звичайних?

—                Як іще можна назвати прикрашену розписом іграшку?

Вихователь разом із дітьми розглядає та розповідає про іграшки.

—                Ось гарний глиняний розмальований півник-свистунець. У нього довга шийка. На шийці шовкова борідка, ніби маків цвіт. У глиняного півника хвіст розписаний веселими фарбами.

Шия довга, хвіст зелений,

Борода — як маків цвіт,

Півник є такий у мене,

Він малятам шле привіт.

—                Це глиняний коник-свистунець. У коника вигнута шия, гар­на грива. Кумедний хвостик-свищик. Послухайте віршик про ко­ника.

Я люблю конячку сиву,

Причешу їй гарно гриву,

Гребінцем пригладжу хвостик І поїду верхи в гості.

—                Це пташка. Вона глиняна. Кругленька голівка з веселими очима, з маленьким дзьобиком. Чому про хвостик можна сказа­ти, що він кумедний, веселий? (Іграшки мають хвостик-свищик.)

—                Ці іграшки надійшли до нас із чудового міста Опішні, що на Полтавщині. З’явились іграшки у руках чудових майстрів, які ро­зуміють мову рослин, тварин і кольорів. Опішнянський майстер обережно бере шматочок глини в долоні і дарує йому свою любов і фантазію. Від цього шматочок перетворюється на дивну фігур­ку тварини: коника, півника, поросятка... Коли майстер торкаєть­ся іграшки пензликом, вона починає співати квітами, листям, ко­лоссям, ягодами.

У кольоровій палітрі опішнянських майстрів переважають коричнево-червоні, вохристі кольори, зелений, сірий, блакитно- сірий, що надають виробам більшої декоративності.

Вихователь із дітьми розглядають рослинний орнамент, палі­тру розпису на іграшках. Вихователь запитує, які кольори діти ба­чать. Він пропонує дітям обрати для розпису форму за бажанням (коника, півника, пташку, свинку, баранчика).

—                Діти, розгляньте свою форму, обстежте її, покладіть долонь­ку на її середину — тулуб. Саме тут можна намалювати основний візерунок. Згадаймо знайомі технічні елементи декоративного роз­пису. Це лінія, крапка, мазок.

Вихователь показує дітям, як із цих елементів можна склас­ти «кривульку з накрапуванням» (хвиляста лінія, що в’ється між крапками), «гілку» (пряма лінія, мазки).

Продемонструвавши елементи вихователь пропонує дітям при­красити свою іграшку візерунком, уявляючи себе майстрами.

IIІ. ПІДСУМОК

Вихователь викладає прикрашені форми іграшок на виставку. Діти милуються красою декоративного розпису.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ПІВНИК

Програмовий зміст: продовжувати формувати у вихованців уявлення про виготовлення дорослими у давнину іграшок для ді­тей; учити прикрашати візерунком площинний предмет у формі української керамічної іграшки, малювати короткі відрізки хви­лястих, прямих ліній, мазки різного розміру, крапки; використо­вувати в роботі кольори, що характерні для української кераміки; викликати інтерес до історії виникнення українських іграшок та до народних промислів.

Обладнання та матеріал: українські народні іграшки, демон­стративні таблиці з елементами українського розпису, фарби, склянки для води, пензлики, серветки.

Попередня робота: бесіда про народні іграшки, розглядання ілюстрацій іграшок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

                   I.                        ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Юні українці, хлопчики, дівчата Про країну любу хочуть усе знати.

Про біленьку хату, вироби умільців,

Іграшку народну, глиняне барильце.

Вихователь демонструє дітям давні та сучасні іграшки.

—                Назвіть ці предмети. Як одним словом можна назвати ці предмети?

—                Як іще можна назвати іграшку? (Забавка, цяцька)

—                Діти, які з цих іграшок ваші улюблені?

—                Із чого зроблені іграшки, якими ви звикли гратися, та дав­ні іграшки?

—                Чим різняться між собою іграшки?

Діти розглядають іграшки. Вихователь розповідає про види іграшок, які виготовляли в давнину.

                II.ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Здавна в Україні любили іграшки і шанували людей, які вміли майструвати з дерева, глини, трави, кори, тканини різні ди­тячі забавлянки. У місті Явір, що на Львівщині, наприклад, ще в давнину вирізали дерев’яні маленькі возики, конячки, гойдал­ки, лялькові меблі та домашнє начиння. Яскраві фарби, якими ви­мальовували умільці химерні візерунки з кружечків, листочків, квітів та гілочок-, навіть з часом не втрачали своїх кольорів. Се­лище Петриківка Дніпропетровської області досі славиться свої­ми пташками — свистульками, оздобленими барвистим квітковим орнаментом.

Закарпатські умільці виточують із дерева фігурки різних тва­рин, персонажів казок, ляльковий посуд. Візерунки на іграш­ках вирізають чи випалюють. Народні майстри передають своє вміння дітям, онукам, правнукам. І сьогодні дерев’яна, глиняна, солом’яна іграшки — улюблені забавки малят.

—                Український народ складав про іграшки багато загадок, лічилочок. Пропоную вивчити одну з них:

Бігла лялька коло ковалька

В семи кожухах, в трьох капелюхах.

В небо гляділа — злетіти хотіла.

Фізкультхвилинка

Діти грають в улюблену рухливу гру з використанням лічилки.

—                Відгадайте загадку.

Хто співає на паркані У червоному жупані й чобітках?

Хто це пісеньку таку

Нам співає: «Ку-ку-рі-ку!»? (Півник)

—                Чи знаєте ви казки, у яких є півник? {«Колосок», «Дрозд, кіт та півник» та ін.)

—                Так, наш український народ згадував півника і в казках, адже це дуже гарний птах. Який саме це птах? (Свійський)

—                Коли народні умільці виготовляли фігурний посуд або іграш­ки, то, дивлячись на півника, робили їх у вигляді цього птаха. Роз­гляньмо іграшку-півника.

Вихователь пропонує дітям визначити, яку форму мають час­тини тіла півника, на що вони схожі. Звертає увагу на візерунок, яким прикрашено півника. Діти визначають, елементи якого укра­їнського розпису присутні, далі вихователь пропонує дітям при­красити площинну форму у вигляді глиняного півника, елемента­ми опішнянського розпису.

—                Діти, пригадайте, якими є характерні особливості опішнянського розпису.

—                Які кольори використовуватимете під час малювання візе­рунка?

—                Подумайте, як розміщуватимете елементи та якого розміру малюватимете елементи візерунка відносно цієї площинної форми півника? Діти виконують завдання, вихователь надає індивідуальну допомогу.

             III.   ПІДСУМОК

Діти з вихователем оформляють виставку робіт, розглядаю їх, висловлюють свої враження.

ЖОВТЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ХЛІБ - УСЬОМУ ГОЛОВА

Програмовий зміст: поглибити знання дітей про послідовність процесу виготовлення хліба; поповнювати словник назвами хліборобських професій та дій, пов’язаних із ними, збагачувати мовлення синонімами й антонімами, що характеризують позитивні т негативні людські якості; учити дітей будувати складнопідрядні речення зі сполучниками; закріплювати прийоми ліплення: скочування, розкочування, притискування; розвивати пізнавальну активність, образне мислення, пам’ять, уяву, дрібні м’язи руки; виховувати охайність, бережне ставлення до хліба та шанобливе — і до праці хліборобів.

Обладнання та матеріал: рушники, хатина, снопи, колосок, м’яч; презентація «Як хліб потрапив на стіл»; аудіоапаратура; прислів’я, загадки; коровай, борошно, дріжджове тісто, приладдя для розкачування тіста, дощечки, серветки.

Попередня робота: бесіда про збір урожаю хліба, розглядання колосків жита і пшениці; виготовлення хлібобулочних виробів із солоного тіста та пластиліну; вивчення прислів’їв і загадок про хліб; розповідання казки «Півник та двоє мишенят»; читання творів В. О. Сухомлинського про хліб.

ХІД ЗАНЯТТЯ

                  I.                        ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя, доля буде!

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

— Діти, відгадайте загадку.

М’який, пишний і запашний,

Він і чорний, він і білий,

А буває підгорілий. (Хліб)

—                Так, правильно. Це пахучий рум’яний хліб. ї сьогодні ми і вами поговоримо саме про хліб.

              II.ОСНОВНА ЧАСТИНА

Дидактична гра «Який він, хліб?»

(Діти розглядають і описують хліб.)

Хліб свіжий, апетитний, м’який, запашний, черствий, білий, Гарячий, ароматний...

—                Хліб дає людям силу. З чого роблять хліб? (З борошна.)

—                З чого починається хліб? (З маленької зернинки.)

—                Зернинка — це іскринка життя. Ой, дивіться, що я знайшла! (Колосок)

—                Цікаво, а з якої казки цей колосок? (Цей колосок із казки «Півник та двоє мишенят».)

—                На кого з героїв цієї казки ви хочете бути схожі? (На Пів­ника.)

—                Чому? (Півник працьовитий...)

—                Які мишенята? (Ледачі)

—                Я згодна з вами. Діти, пригадаймо, як закінчується ця казка. («Хто не робить, той не їсть».)

—                Діти, а в мене колосок не простий, а чарівний!

Під музику з’являється пшеничка.

Пшеничка. Добрий день, малята! Запрошую вас здійснити не­звичайну подорож — це подорож Колоска «Як хліб потрапив на стіл»! А подорожуватимемо ми поїздом. Поїхали!

Рухлива гра «Поїзд»

Діти під веселу музику рухаються із зупинками.

Пшеничка. Приїхали. Діти, дивіться — велике поле. Ой, я чую, хтось уже працює...

Лунає аудіозапис звуку роботи двигуна трактора.

Пшеничка. Що це, малята? (Трактор)

—                Хто керує трактором? (Тракторист)

—                Це трактористи, вони готують землю, щоб посіяти зерно. Вихователь. Перетворімося на маленьких трактористів!

Артикуляційна гра «Чистомовки про трактори»

Ри-ри-ри, ри-ри-ри — їдуть в поле трактори.

Рам-рам-рам, рам-рам-рам — є робота тракторам.

Рів-рів-рів, рів-рів-рів — скільки гарних тракторів! Рами-рами-рами — я милуюсь тракторами!

— Земля готова. Що далі треба робити? (Сіяти)

Пшеничка. Хто це робитиме? (Сівачі)

Фізкультхвилинка

А ми зерно сіяли, сіяли

У земельку чорную, свіжую.

(Показати, як сіють зерно.)

І з’вилися перші листочки,

(Присісти, показати листочки.)

А з них повні, тугі колосочки (Піднятись, показати колосочки.)

До сонечка повернулись.

(Повернувшись до вікна, піднятись навшпиньки.)

І сонечку усміхнулись.

(Посміхнутися.)

Вітер колоски хитає,

(Нахили тулуба і рук.)

До зерняток промовляє:

«Ви і повні, і налиті —

Буде урожай на жито».

(Руки на пояс, угору, поперед себе.)

Пшеничка. Діти, а чого ще не вистачає, щоб виріс колосок? (Дощу)

Лунає аудіозапис дощу.

ЗАКЛИЧНА «ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ»

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику У новому горщику,

Винесу на дуба,

Покличу голуба.

Голуб буде пити,

Дощик буде лити.

Поки голуб прилетить,

То голубка відлетить.

Тобі каша, а нам борщ,

Щоб ішов густенький дощ.

Пшеничка. Дружно працювали хлібороби. Зібрали великий урожай зерна, але, щоб потрапити до нас на стіл у вигляді хліба, це зерно має довго подорожувати. Урожай зі стиглого зерна засипають у засіки — елеватори. А звідти його везуть до млина. Діти, куди відправляють борошно? (На хлібозавод.)

Вихователь. Що печуть із борошна, крім хліба?

Пшеничка. Малята, сьогодні ми з вами спечемо пиріжки.

Діти разом із дорослими ліплять пиріжки з вишнями.

Вихователь. Які прислів’я про хліб ви знаєте?

ü    Нема хліба — нема обіду.

ü    Хліб — усьому голова.

ü    На чорній землі білий хліб родить.

           III.   ПІДСУМОК

—                Що вам найбільше запам’яталося на занятті?

—                Люди яких професій беруть участь у вирощуванні хліба?

—                Як у народі ставляться до хліба? Чому?

Пшеничка. Молодці, діти!

Вже кінчати заняття час.

Кращі побажання Ви прийміть від нас!

І в вас, і в нас Хай буде гаразд!

Щоб ми і ви щасливі були!

ЛИСТОПАД

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. МОЯ СІМ’Я

Програмовий зміст: розширювати уявлення дітей про сім’ю; формувати в дітей уявлення про родину як найрідніших людей, які живуть разом, люблять та піклуються одне про одного; закріпити та розширити знання про місце дитини в родині, її обов’язки, заняття, особливості ставлення до старших і молодших членів сім’ї; учити дітей активно використовувати у мовленні поняття «сім’я», розповідати про власну родину; розвивати вміння виражати свої почуття та емоції; виховувати вміння цінувати своїх близьких, виявляти турботу про них, намагатися радувати їх.

Обладнання та матеріал: макет квітки (на серединці квітки — фотографія вихователя, на 5-6 пелюстках — члени родини вихователя), конверти з макетами квіток (на серединці — фотографія дитини, 5-6 пелюсток).

Попередня робота: вивчення пальчикової гри «Родинні клопоти».

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Діти ви мої маленькі,

Діти ви мої гарненькі,

До сусіда поверніться,

Привітайтесь,

Усміхніться

І пошліть ви в подарунок

Повітряний поцілунок.

—                Діти, сьогодні ми говоритимемо про те, що кожна людина любить і шанує. Послухайте вірш і спробуйте здогадатися, про щ йдеться.

Ми здорові і щасливі!

Ми веселі і красиві!

Тато, мама, брат і я —

Дуже дружна ми сім’я.

—                Здогадались? Так, ми поговоримо про сім’ю.

II.              ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                У кожного з вас є сім’я. Це мама, тато, братики, сестрички.- Сім’я — це батьки і діти. Вони живуть разом, люблять і поважають одне одного. Сім’я має бути дружною. У кожної людини є батьки. У вас є тато і мама. У них є свої батьки, для вас вони дідусь і бабуся. А у дідуся і бабусі є свої батьки, для вас вони прадід і прабабуся. Батьки, діти, бабусі, дідусі, прадіди та прабабусі — це родина, рід.

Вихователь дістає з конверта макет квітки: серединку та пелюстки. Дуже важливо, щоб на демонстраційній квітці були фотографії родини. Викладаючи родинну квітку, вихователь розповідає:

—                Серединку квіточки зі своєю фотографією я кладу посередині. На цій пелюстці моя мама, мій тато, а ще в мене є сестричка. У моїй родині є два дідусі й дві бабусі. Вихователь викладає по черзі пелюстки квітки з фотографіями членів своєї родини.

—                Ось яка в мене велика родинна квітка!

Далі вихователь пропонує дітям узяти конверти з макетами квіток і викласти свою родинну квітку. Дітям треба спочатку покласти серединку квітки (це сама дитина), а потім стільки пелюсток навколо серединки, скільки членів має її родина.

—                Діти, щоб ще більше дізнатися про ваші родини, пограймо в гру.

Гра «Зроби так»

Вихователь дає дітям завдання, діти їх виконують:

» пострибайте, у кого є бабуся;

ü    засмійтеся, у кого є сестра;

ü    присядьте, у кого є брат;

ü    доторкніться до носа, у кого є дідусь.

- Що таке «сім’я»?

Діти за допомогою вихователя добирають і називають речення- пояснення.

Наприклад:

Сім’я — це найближчі та найдорожчі люди.

Сім’я — це батьки та їхні діти.

Сім’я — це мама, тато і я.

Сім’я — це рідні люди, які живуть разом.

Сім’я — це люди, які люблять одне одного та піклуються одне про одного.

—                Чи знаєте ви, як ставляться матуся й тато до всіх своїх діточок? А як ставляться ваші батьки особисто до вас?

—                Дітки в родині — це і велика радість, і безмежне щастя для батьків, і турботи, і клопоти. Скажіть, коли ви приносите мамі і татові радість і задоволення? (Коли навчаємося чогось нового та хорошого, коли допомагаємо, не вередуємо, не хворіємо.)

—                А ще ваші батьки мають повсякчас піклуватися про вас. Хто ж, як не вони, подбає про те, щоб ви мали всі потрібні речі, були смачно нагодовані, вчасно прокидалися та лягали спати, зростали здоровими й дужими.

Гра «Добираємо слова»

Вихователь пропонує дітям завершити розпочаті речення словами-діями:

ü    Батьки про своїх діток... (хвилюються, турбуються, піклуються, дбають).

ü    Вони донечок і синів... (люблять, голублять, пестять, обіймають, цілують, вдягають, навчають, виховують).

ü    Своїх батьків діти повинні... (любити, поважати, шанувати, слухатися, радувати).

ü    І мама, й тато засмутяться, якщо їхня дитина буде... (вередувати, хворіти, ледарювати).

ü    Свого меншого братика (сестричку) я буду... (втішати, заспокоювати, колихати, гойдати, розважати, годувати, умивати, вчити). Малоактивні діти чітко повторюють усі слова, дібрані їхніми

товаришами, а також узагальнюють усе, що вони говорять.

Фізкультхвилинка «Нас навчили мами»

Діти шикуються в коло і пересуваються одне за одним.

Немовлятами були ми,

Тільки повзали малими,

(.Малюки пересуваються повзанням по колу.)

А матусі нас навчили,

Щоб ми ніжками ходили.

(Спокійна ходьба.)

Нині вміють наші ніжки Швидко крокувати пішки.

(Швидка ходьба, крок чіткий, енергійний.)

Ще матусеньки хотіли,

Щоб ми бігати уміли.

(Повільний біг.)

Подивіться, як малята Наші бігають завзято!

(Легкий біг у середньому темпі.)

Мами рідні, мами милі І стрибати нас навчили —

(Пересування вперед стрибками на двох ногах.)

Хто не вірить, хай погляне І таким же спритним стане!

(.Підстрибування то на одній, то на іншій нозі з одночасним ви­конанням оплесків.)

—                Ваші батьки весь час піклуються про вас. Тому вони щодня’ ходять на роботу, а ще роблять багато домашніх справ.

~~ Яку роботу робить мама, тато?

-Як ви допомагаєте своїм батькам?

Гра «Матуся вміє, тато вміє»

Вихователь пропонує дітям показати за допомогою рухів, що роблять їхні батьки (перуть, прасують, забивають цвяхи, керують машиною).

Потім дві дитини (дівчинка та хлопчик) домовляються, що вони разом показуватимуть, інші діти мають відгадати. Після цьо­го вибирають нову пару.

Якщо дітям важко показувати і відгадувати, вихователь допо­магає.

Пальчикова гра «Родинні клопоти»

Усі в родині справу мають:

Я сніжинку вирізаю,

(випрямлені вказівний та середній пальці з'єднують — роз’єднують, решта стулені докупи — «ножиці»)

Щось пере моя бабуся,

{імітують процес прання)

Ріже овочі матуся,

(прямі кисті ребром стукають по поверхні столу)

Дідусь зайнятий читанням,

{долоні стулені й розкриті поряд — «закрита і відкрита книга»)

А татусь сьогодні зрання З вудкою на став сходив,

{крокування вказівним та середнім пальцями по столу)

Риби свіжої зловив.

{Пальці щільно стиснуті, прямі, кисть трохи зігнута —

«риба».)

—                Діти. У кожного з вас є мама — найдорожча, найближча, найкраща. Вона радує вас своєю ласкою та ніжністю, турботою та душевним теплом, тож подаруймо їй лагідні слова.

Мовна гра «Закінчи думку»

Діти завершують розпочате вихователем речення.

ü    Моя мама у мене... (найкраща, найрідніша, найдорожча, найкрасивіша).

ü    Мама мене навчила... {ходити, говорити, одягатися, самостійно їсти, бути чемним, розповідати казки).

ü    Я свою маму... {люблю, поважаю, жалію, скучаю за нею).

ü    Мені подобається з мамою... {розмовляти, гуляти, малювати,

відпочивати, ходити до магазину).

III.           ПІДСУМОК

Вихователь пропонує розглянути квіти (фіалки).

—                Вам подобаються квіти? Подивіться, які вони маленькі, ніжні, тендітні, різнокольорові, яка яскрава жовта серединка, як багато пелюсточок. Кожна квіточка тісно тримається одна біля одної, ніби велика родина. Вдихніть цю красу і уявіть себе маленькими ніжними квіточками. Адже діти для батьків — це квіти. Вони вас дуже люблять, піклуються про вас щохвилини.

—                Про що ми з вами говорили на занятті? (Про сім’ю, родину.)

—                Що потрібно для того, щоб родина була щасливою? {Поважа­ти своїх батьків, говорити приємні слова, добре поводитися, допо­магати рідним.)

ГРУДЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. УКРАЇНЦІ МИ МАЛЕНЬКІ. ВИШИВАНКА

Програмовий зміст: закріпити знання дітей про Україну; продовжити знайомити їх з вишивкою як одним із видів українського декоративно-прикладного мистецтва, орнаментами вишиванок, елементами українського національного одягу; вчити бач спільне і відмінне в одязі хлопчиків і дівчаток; формувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема до національного вбрання; учити відповідати на запитання повн. реченнями, послідовно та зв’язно розповідати про предмети українського національного одягу; вправляти у римуванні, в добирати прикметників до іменників, утворенні пестливих слів; формувати навички в техніці аплікації; вправляти у прикрашанні одягу елементами української вишивки; розвивати інтерес до занять образотворчою діяльністю; виховувати глибокі почуття любові до своєї Батьківщини.

Обладнання та матеріал: лялька-дівчинка та лялька-хлопчик в українському національному вбранні; український віночок; слайди з українським народним одягом, готові форми для викладання геометричних та рослинних орнаментів; готові форми українського національного одягу для хлопчика і дівчинки (сорочки, шаровари віночок, чоботи, спідничка, пояс); аудіозапис української мелодії

Попередня робота: бесіда про Україну, розглядання українського вбрання, орнаментів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.         ВСТУПНА ЧАСТИНА

Психологічний етюд

Маленькі наші ніжки,

Та добре знають путь.

На службу Україні,

Як виростуть, підуть.

(Діти крокують по колу.)

Маленькі наші ручки,

Та кріпнуть і ростуть.

На службу Україні Всю працю віддадуть.

(Діти піднімають від плечей і вгору.)

Дитячі в нас серденька,

Та щирі почуття.

(Діти прикладають праву руку до серденька зліва.) Любити Україну Ми будем все життя.

(Діти піднімають руки вгору і вітаються.) Сьогодні ми з вами зустрілися знову,

Про маленьких українців поведемо розмову.

Про теплий, рідний, любий дім І вишиваночки у нім.

Як називається наша Батьківщина? (Україна)

- Запалимо з вами свічечку, яка буде символом нашої любо- до України. І у ваших сердечках нехай запалає маленький «вогник» гордості за те, що ви українці. Я прошу вас пронести цей вогник крізь усе своє життя. Тож будьте чесні, розумні, горді, любіть рідну Батьківщину.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Дидактична гра «Яка наша Україна?»

—                Спробуємо дібрати гарні слова про нашу Україну.

—                Україна могутня. А ще яка?

Діти продовжують. (Наприклад: Україна калинова, квітуча, зоряна, барвінкова, багата, співуча, барвиста, дружня, мила, дорога, мірна, рідна.)

—                Молодці! Діти, а як називають людей, які живуть в Україні? (Українці)

—                А хто ви? (Українці)

—                Якою мовою розмовляють українці? (Рідною, українською)

—                Що можна сказати про нашу рідну українську мову? Яка вона? (Солов’їна, милозвучна, калинова, рідна, красива, пісенна, барвінкова, материнська, неповторна, казкова, співуча.)

Дидактична гра «Яке наше вбрання?»

Програмовий зміст: учити дітей добирати відповідні прикметники до іменників.

Звучить музика. З’являються ляльки — українці, Оленка і Тарасик.

—                До нас у гості завітали маленькі українці, Оленка і Тарасик. Привітаймося з ними, скажемо їм «Доброго дня!».

—                Подивіться на одяг наших українців. Він у них не звичайний, а святковий. У що одягнений наш Тарасик? (Сорочка-вишиванка, червоні шаровари, синій пояс, на голові — шапка, на ногах — чоботи.) У що одягнена лялечка Оленка? (Сорочка-вишиванка, спідниця, фартушок, на голові — віночок, на шиї — червоне намисто, на ногах — червоні чобітки.)

—                Оленка і Тарасик дуже хочуть пограти з нами в цікаву гру.

—                Українська сорочка яка? {Вишита, тоненька, лляна, біла)

—                Українські шаровари які? {Широкі, червоні, просторі, великі, українські)

—                Українська спідничка яка? {Невеличка, яскрава, зручна, синя, пряма, вишита)

—                Український пояс який? {Чоловічий, широкий, міцний, довгий, ошатний)

—                Українські чобітки які? {Червоні, міцні, високі, невисокі, зручні)

—                Український віночок який? {Різнокольоровий, гарний, квітучий, новий, барвистий)

—                Молодці, малята! А зараз ми з вами трішки відпочинимо.

Рухлива гра «Передай віночок»

Діти стають у коло. Під веселу українську мелодію передають віночок одне одному. Коли музика зупиняється, дитина, у чиїх руках опинився віночок, виходить на середину і танцює з віночком на голові довільні рухи. Коли це хлопчик, то він вибирає собі дівчинку, і вони танцюють удвох. Решта дітей весело плескають у долоні. Гра повторюється 3 рази.

—                Наші ляльки-українці хочуть погратися з нами ще в одну гру.

Дидактична гра «Зроби слова лагідними»

ü    Сорочка (А лагідно як сказати?) — сорочечка;

ü    дівчина — дівчинка;

ü    хлопець — хлопчик;

ü    вишиванка — вишиваночка;

ü    спідниця — спідничка;

ü    чоботи — чобітки;

ü    пояс — поясочок;

ü    фартух — фартушок.

Творча гра «Склади віршик»

Діти добирають потрібні слова і складають тематичні віршова­ні рядки.

Одягну український віночок —

Затанцюю веселий... {піаночок).

Гарні хлопці стоять біля ґанку,

А на них сорочки — ... {вишиванки).

Я танцюю гопак залюбки,

Адже в мене зручні... (чобітки).

Вишиванку везу на гостинець:

Пам’ятайте, що я — ... (українець)!

—                Молодці, малята. Оленка і Тарасик сказали мені, що хочуть сьогодні відвідати інтернет-виставку українського народного одягу. Відвідаймо і ми цей незвичайний магазин. Тоді вирушаймо.

Звучить музика, діти потрапляють на виставку (слайди українського народного одягу).

—                Ось ми з вами вже на інтернет-виставці українського народного одягу. Розгляньмо вітрину. Хто назве, який тут є одяг? (Сорочка жіноча, спідничка, фартух, шаровари, сорочка чоловіча, пояс, чоботи, вишите плаття та ін.)

—                Дуже гарний, різнокольоровий вишитий одяг у нашому незвичайному магазині. Тепер розгляньмо вишиваночки. Чим вони вишиті? (Різнокольоровими нитками.)

—                Кожен колір має своє значення.

ü    Червоний колір означає любов і щирість.

ü    Синій колір — символ неба, сили і здоров’я.

ü    Жовтий колір — символ сонця і хліба.

ü    Зелений — символ життя, рослинного світу.

—                Зверніть увагу, що орнаменти на вишиванках різні: геометричні і рослинні. Як ви вважаєте, з чого складаються геометричні орнаменти? (З геометричних фігур: трикутників, хрестиків, зубчастих, прямих та хвилястих ліній, квадратів, кружечків, прямокутників.)

—                Ось ці геометричні орнаменти на сорочці.

Вихователь показує зразки вишиванок з геометричними орнаментами.

—                Аз чого, на вашу думку, складається рослинний орнамент? (З квітів, пелюсток, різних листочків.)

Вихователь показує зразки вишиванок з рослинним орнаментом.

Творча робота дітей

—                Оленка і Тарасик вам дуже вдячні і просять вас допомогти створити одяг для їхніх ляльок-друзів.

—                У кожного з вас є паперові форми одягу для друзів Оленки і Тарасика. Як ми можемо його прикрасити? (Можна вишити, домалювати, наклеїти візерунки тощо.)

—                Я пропоную вам викласти на одязі геометричні чи рослинні орнаменти. Тоді він оживе і засяє різнокольоровими барвами.

Діти з готових форм викладають орнаменти на одязі ляльок. Звучить українська мелодія «А сорочка мамина».

           IV.   ПІДСУМОК

—                Ви сьогодні дуже постаралися. Чи подобається вам зараз одяг на ляльках? Чому?

—                Оленка і Тарасик дякують вам за старання і допомогу.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА. МАЛЮВАННЯ РУШНИЧКА

Програмовий зміст: розширювати уявлення про красу українських вишиванок, багатство кольорів, різноманітність орнаментів, їхніх видів і форм; збагатити знання про вишивку як вид декоративно-прикладного мистецтва; ознайомити дітей зі звичками та обрядами, пов’язаними з вишиванками; вчити заповнювати візерунком лівий і правий край смужки, малювати лінії різної ширини одним пензлем; закріпити вміння малювати мазки, крапки; сприяти розвитку творчої ініціативи; виховувати повагу до народних звичаїв.

Обладнання та матеріал: вишиті рушники, сорочки, серветки тощо.

Попередня робота: розглядання вишивок, вивчення пісень та віршів про рушник, бесіда з дітьми про символи та обереги нашого дому.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Дітей запрошують до світлиці, прикрашеної вишитими виробами.

Вихователь промовляє слова з пісні.

З вечора тривожного аж до ранку Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червону нитку брала,

Рушничок вишивала.

—                Діти, сьогодні на занятті йтиметься про український рушник.

II.              ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Український рушник прийшов до нас із давніх-давен. Як багато промовляють вишиті рушники до нас! Колись без вишитого рушника не обходилося жодне свято. Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки», тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними оберегами.

Українська рідна хата.

Рушників у ній багато,

На столі там хліб лежить,

Ним родина дорожить.

—                Село завжди було і є оберегом народних звичаїв. Кажуть, що п українській хаті — як у віночку, бо вона прикрашена вишитими рушниками. Рушники скрізь: над вікнами, на стінах (над портретами), над дверима.

—                Сьогодні ми поговоримо про рушники та вишиванки, ознайомимося з історією та значенням вишивки нашого народу, дізнаємось про значення орнаментів та кольорів вишивки.

Діти розглядають вишиті рушники (або малюнки).

—                Що вишивали жінки та дівчатка на рушниках?

Читання вихователем діалогу бабусі і онучки Ганнусі.

Бабуся з онучкою сидять на стільці.

Ганнуся. Бабусю, де ви придбали так багато рушників? (Показує рукою на рушники.)

Бабуся. Не придбала, онучко, а сама навишивала.

Ганнуся. Адже квіти, колосся, земля — це наш рушник?

Бабуся. Так.

Ганнуся. Бабусю, а чому багато червоних квітів?

Бабуся. Це, дитино, моя радість. Кожна господиня, вишиваючи рушник, виливала на ньому свою радість і свій смуток. Червоний колір — то радість, а чорний — то печаль.

Ганнуся. Бабуню, а що то за чоловічки по низу рушника?

Бабуся. А то обереги. Такі чоловічки завжди стоять на кінці рушника. Вони — наші охоронці. Оберігають дім від лиха.

Ганнуся. Бабусю, а для чого людям рушники?

Бабуся. Без рушника не обходилася жодна подія в людсько­му житті.

Під час шлюбу молоді ставали на весільний рушник, підносили на рушнику хліб і сіль. Коли син вирушав у дорогу далеку, мати дарувала йому рушник як оберіг від зла і лиха.

Ганнуся. Бабусю, а ви навчите і мене вишивати рушники?

Бабуся. Обов’язково навчу. Адже рушник і нині прикрашає наш дім.

Ганнуся, А це не важко?

Бабуся. Запам’ятай, дитино, у народі кажуть: «Ледачому завжди тяжко, а вмілому всяка робота легка».

—                Яке призначення рушника?

—                Що означає червоний колір на вишивці?

—                А чорний?

—                З якою метою мама дарувала синові рушник, коли він вішав у далеку дорогу?

—                Як ви розумієте прислів’я: «Ледачому завжди тяжко, а лому всяка робота легка»?

Діти розглядають візерунки на рушниках.

—                Хвиляста, хвиляста з цяточками, пунктирна лінія — це символ води, а де вода, там життя.

—                Квадрати та ромби — це символ сонця або поля.

—                Голуби — це символи вірності та кохання.

—                Півень — це символ ранкової зорі, вогню.

Фізкультхилинка

Наші ручки працювали,

{кулачки розкриті — закриті)

Рушничка ми вишивали:

(імітація шиття голкою)

Листочками, рядками (імітація, ромочування)

Та гарними квіточками.

(Кулачки розкриті ~ закриті.)

Образотворча діяльність дітей

Діти прикрашають паперові рушники відповідними орнаментами.

III. ПІДСУМОК

Виставка рушничків.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ІДЕ СВЯТИИ МИКОЛАЙ

Програмовий зміст: поглиблювати знання дітей про зимові свята, зокрема, свято Святого Миколая, розширити кругозір дітей; продовжувати вчити будувати словосполучення та речення, давати відповіді на запитання; розвивати мовлення, уважність, пам’ять, творче мислення; виховувати почуття любові до традицій рідного краю.

Обладнання та матеріал: ікони із зображенням Святого Миколая, легенди, вірші, прислів’я та приказки, прикмети, відеоматеріал про Святого Миколая, тематична презентація слайдів про Святого Миколая.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь демонструє дітям ілюстрацію «Іде Святий Миколай.

Малята, у розпалі — перший місяць зими. Як він називається?(Грудень)

Так.

Місяць грудень славен своїми снігами та морозами, а ще — ним гарним святом. Нещодавно я розповідала вам про нього. Повіште, будь ласка, на дошку, пригадайте і скажіть, як називається це свято? (День Святого Миколая)

—                День Святого Миколая — це свято для всіх дітей. Адже саме Цього дня дітлахи знаходять під подушкою подаруночок. У цей день Не тільки діти, а й усі дорослі святкують День Святого Миколая.

—                Що ви знаєте про це свято?

—                Чому його чекають діти?

—                Кому з вас Святий Миколай залишав подарунки під подушкою?

II.              ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                19 грудня в сиву давнину український народ відзначав день (Святого Миколая. Цей день був особливо урочистим. Вважали, що цей святий є захисником усіх бідних і знедолених. Та найбільше його вшановували діти, для яких він був почесним охоронцем.

В Україні до цього дня добре готувались. Ввечері Миколай заходив до оселі з подарунками. Якщо діти спали, Миколай клав подарунки їм під подушку.

Вручаючи кожному окремо гостинець, Святий Миколай згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки, ще й клав різочки для неслухняних дітей. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити Святого Миколая, який знає про все.

Нерідко в нього були янгольські крила. Він мав довгу бороду, а в руках тримав соснову гілочку, обвішану цукерками. Вручаючи гостинці, святий нагадував малечі про все добре і погане, зроблене нею за рік.

За легендою, Святий Миколай приходить у будинок з двома чортиками і двома янголами. Янголи розповідають Миколі про хороші вчинки дитини, а чортенята — навпаки, про погані. X кожен малюк отримує подарунок. Якщо ж дитина неслухи вона отримує різки.

У західних країнах подарунки кладуть у черевички або шкарпетки. У День Святого Миколая діти отримують подарунки, с дощі та відмінний настрій.

Про Святого Миколая існує багато віршів, казок, легенд, одна з них.

ЛЕГЕНДА ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Дуже давно жив юнак. Він був дуже багатий. А звали його кола. Одного разу з розповіді слуг він дізнався, що на околиці се живе дівчина, яка любить одного хлопця. Дівчина була небагатою і не могла дати придане батькам багатого хлопця, а через це — і йти за нього заміж. Тому батько мав намір віддати її на робот Микола вирішив допомогти закоханим знайти своє щастя і одр житися. Під покривом ночі Микола одягнувся у плащ, щоб йо ніхто не впізнав, і пробрався до будинку дівчини. Він кинув мішечок з грошима у вікно. Вранці дівчина здивувалася, побачивши підлозі своєї кімнати мішечок. У ньому не було навіть записки, дівчина навіть не могла віддячити свого рятівника. Так відбувалося кілька ночей поспіль — Микола, переодягнувшись, кидав мішечок з грошима у вікно дівчини. Через кілька днів дівчина зі своїм коханим одружилися. Усі навколо вважали, що це янгол допоміг за коханим.

За іншою легендою, Микола три ночі поспіль кидав у вікн трьох дочок бідняка по зливку золота.

Дуже багато ще хороших вчинків зробив Микола за своє життя. Він приносив бідним дітям іграшки, теплі речі, ліки...

Існує також повір’я: якщо в ніч проти Дня Святого Миколая зага­дати найзаповітніше бажання, то святий його обов’язково виконає.

—                Найбільше щастя в житті — творити добро.

Інтерактивна вправа «Інтерв’ю зі Святим Миколаєм»

—                Уявімо, що ви зустрілися зі святим Миколаєм.

—                Про що вам хотілося б поговорити з ним?

—                Які бажання ви висловили б?

—                Що вам хотілося б у нього запитати?

Фізкультхвилинка «Іде Миколай»

Дорослий читає уривок із віршика, діти виконують відповідні рухові дії.

Сів у сани Миколай (діти присідають)

В митрі й теплих рукавицях:

(погладжують одяг і потирають долонями)

—         Янголику, поганяй,

Щоб на землю не спізниться!

(Тримають у руках уявні віжки і похитують ними.)

Пара коників летить,

Креше іскри підківками,

(діти зображують тупіт коней — скачуть на місці, високо під­німаючи коліна)

І сяє сріблом, мерехтить Шлях, засіяний зірками.

(Здіймають догори руки та піднімають голову, дивлячись угору.)

—                Ви чекаєте на прихід Святого Миколая?

—                Як ви чекаєте цього свята?

—                Послухайте вірш Г. Чорнобицької.

ЗАЙЧИК ЧЕКАЄ НА СВЯТОГО МИКОЛАЯ Нарікає бідний зайчик:

—         Під кущем я змок,

І коли то землю вкриє Сніжний килимок?

Вітрюган свистун-шумило Вже нехай би змовк:

Я за шумом не почую,

Як підійде вовк.

Слава Богу!

Два дні падав Білий пух-сніжок.

Буде йти Святий Микола В місто до діток.

Він побачить попід лісом Мій малий слідок,

То й мені морквину кине І смачний листок.

—                Хто з лісових звірят також чекає на прихід Святого Миколая?

—                Яка погода завдавала зайчику прикрощів? Чому?

—                Як почувався зайчик, коли випав сніг?

—                Які подарунки сподівався отримати від Миколая маленький зайчик?

III. ПІДСУМОК

—                Як слід поводитися дітям, щоб Чудотворець Миколай не зали­шив їх без подаруночка? Вихователь підводить дітей до висновку: треба бути слухняними, ввічливими, чемними, допомагати дорослим та одне одному, добре дружити і не сваритися.

— Так, діти. Адже святий Миколай бачить з небес, як ви поводитеся, і дуже радіє, коли дітки добрі та виховані. Порадуймо святого Миколая і заспіваємо для нього гарну пісеньку про зиму.

I.                   ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь. Доброго вам здоров’я, діти, сідайте гарненько і слухайте уважненько.

Ось і зима хазяйнує повсюди: снігу накидала, мороз та завірю­ху запросила на гостину. Холодно, зимно, але й дуже весело. Чому?

(Можна на санчатах покататися, у сніжки погратися.)

—                Так, а ще? (Узимку багато свят.)

—                А вам подобаються свята? Чим саме?

—                Узимку до українців приходить багато веселих свят, про них ми з вами поговоримо.

II.                ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                З давніх-давен у зимові дні приходить до нас у гості велике свято. Тільки-но з’являється на небі перша вечірня зоря, люди одягають вишиваний одяг, застеляють стіл святковою скатертиною, і починається Святий вечір. Готують традиційну вечерю. У спеціальній глиняній посудині-макітрі подають медову пшеничну кашу з маком та горіхами, що називається кутею. На покуття під іконами ставлять сніп пшениці. Його прикрашають стрічками. Називають його дідухом. Дідух вважають символом врожайності.

А наступного ранку дівчатка та хлопчики веселим гуртом хо­дять від двору до двору, співаючи колядки.

Звучить аудіозапис колядки.

—                Діти, яку назву має це свято? (Різдво Христове)

—                Це одне з найбільших християнських свят.

—                Як у вашій родині святкують Різдво?

—                Яку коляду найбільше люблять співати у вашій сім’ї?

За Різдвом настає друге свято — Святого Василя, або ще його називають Новим роком за старим календарем. У цей день, від са­мого ранку до хати має зайти першим чоловік та засіяти по всій хаті зерно пшениці, щоб у цьому дворі був урожай на хліб.

Заходить хлопчик та засіває.

Сію, вію, посіваю,

З Новим роком всіх вітаю!

На щастя, на здоров’я Та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік,

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Сіна під стелю на велику куделю,

Будьте здорові з Новим роком!

Дітей обдаровують гостинцями — пиріжками, горіхами, яблуками, цукерками, грошима, печивом. Роздаючи дітям гостинці, господар примовляє:

Щоб яблука нам родили І грушки, як гарбузята!

Щоб здорові ви були,

Шанували маму й тата.

—                Коли засівають, чого бажають людям?

—                Хто з вас ходив посівати?

—                До кого ходили?

—                Як посівали?

Фізкультхвилинка

Вихователь кидає снігову кульку до дитини і називає слово- іменник в однині, дитина відкидає м’яч вихователеві й називає іменник у множині. Наприклад:

зірка — зірки;

колядка — колядки; янгол — янголи;

свято - свята.

—                Завершуються новорічні свята на Водохрещу.

Аудіозапис церковних дзвонів.

—                Цього дня люди святять воду.

—                Як ви вважаєте, для чого людям свячена вода?

—                Люди бережуть цю воду цілий рік, бо вона має цілющі властивості, лікує людей від хвороб. На Йордан люди співають:

Йордан-Йордан, вода студена,

Пречиста Діва воду брала,

Своє дитятко напувала.

—                Розкажіть, як ви святкували Різдвяні свята.

Дидактична гра «Склади речення»

Вихователь виставляє на дошці сюжетні малюнки, на яких зображені епізоди різдвяних свят.

Діти за малюнками складають прості та складні речення.

III.             ПІДСУМОК

—                З появою чого на небі розпочинається Святий вечір?

—                Як називають посуд, у якому подають кутю?

—                Що під час Різдвяних свят є символом урожаю?

—                Як називають головний напій вечері?

—                Які пісні співають люди на Святий вечір?

Любі діти ви мої маленькі,

Зичу вам: живіть здоровенькі На потіху всій родині,

На славу Україні!

Щоб журби ви тут не знали І нестатків не зазнали,

Щоб у всьому вам щастило,

Щоб вам жити було мило!

ЛЮТИЙ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. УКРАЇНА - МОЯ БАТЬКІВЩИНА

Програмовий зміст: розширювати знання дітей про рідний край; знайомити з малою Батьківщиною; підвести до розуміння, що Україна — це наша Батьківщина, що вона має свої символи, а народ, який живе в цій країні, дуже любить її; розвивати мислення, зв’язне мовлення, образне сприймання; виховувати патріотичні почуття, любов до рідного краю, до своєї країни.

Обладнання та матеріал: ляльки в українських костюмах, імена України, ілюстрації міста Києва.

Попередня робота: бесіда про Україну, розглядання мапи, екскурсії містом.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                   ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь пропонує поглянути у вікно на красу рідного краю ти привітатися з ним.

Добрий ранок!

Добрий ранок!

Сонце, поле і травичка,

Небо, пташка, синя річка!

Добрий ранок, краю мій,

Ніжний, світлий, дорогий.

У гості до дітей завітали ляльки в українських костюмах і пропонують вирушити на екскурсію до міні-музею рідного краю.

Багато держав є, людей і мов різних.

Та кожному мила одна лиш єдина,

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша — моя Україна.

II.                ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Велика наша земля. А чи можемо ми побачити її всю відразу? Можемо, якщо піднімемося високо-високо в небо, вище від лету птахів, і там, на висоті, нам відкриється вся українська земля. А коли ми намалюємо на папері все, що побачили, то в нас вийде мала України. На ній видно і високі Карпатські гори, і безкрайні степи, і великий могутній Дніпро, і зелені ліси.

Спочатку показує вихователь, потім пропонує дітям обвести кордони України.

Коли ми говоримо про нашу державу, ми не можемо не згадати про її столицю — місто Київ. Дуже багато в Україні мальовничих сіл та великих міст. Але в кожній країні є одне місто — найкраще, найбільше, найголовніше — це столиця. А столиця нашої рідної України — місто Київ. Як називається столиця України? {Київ)

—                Розташоване місто Київ на річці, що називається Дніпро. По­гляньте, яка ця ріка: повноводна, широка, мальовнича. По Дніпрі  ходять великі кораблі і плавають маленькі човники. Над Дніпром літають білокрилі річкові чайки. А у водах Дніпра водиться багато риби.

Дидактична гра «Знаю я, знаю я, Батьківщина це моя!»

Вихователь показує картинки, різні за змістом (природа, вид діяльності людей різних країн), діти реагують відповідною фразою лише на ті, на яких зображена Україна.

Україна — рідний край,

Поле, річка, зелений гай.

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти

— Що таке рідний край? Рідним краєм називають те місце, де людина народилася і живе. Для вас рідний край — це наше місто будинок, у якому ви живете, дитячий садок, стежинка, по якій ви ходите. Рідний край — це ваша маленька Батьківщина.

Дидактична гра «Скажи правильно»

—                Як називається наша Батьківщина?

—                Як називається наш край?

—                Як називається наше селище?

—                Про що дбає український народ?

—                Як люди мріють жити в нашій країні?

Фізкультхвилинка

Маленькі наші ноги,

Та знають свою путь.

(Діти крокують на місці.)

На службу У країні,

Як виростуть, підуть.

Маленькі паші ручки,

Та кріпнуть і ростуть.

(Діти піднімають руки вгору.)

На службу Україні Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас сердечка,

Та щирі в них чуття.

(Діти прикладають руки до сердечка.)

Любити Україну Будуть все життя.

(Діти розводять руки в сторону.)

Дидактична гра «Розкажи про селище»

Вихователь розпочинає речення, діти мають логічно завершити його.

—                У місті багато... (будинків, пам'ятників, дерев),

•— У місті зростають дерева, отже, місто... (зелене, пишне, кві­туче).

—                Навесні цвітуть квіти, білими свічками каштани, і місто стає... {гарне, квітуче).

—                У селищі гарні... (будинки, парки).

Демонстрування та перегляд слайдів про рідне селище.

ПІД НЕБОМ УКРАЇНИ

Земля моя рідна, чарівна краса...

Вінком над полями веселка звиса,

І пісня замріяна лине

В колоссі і в травах степів золотих

Під небом ясним України.

Земля моя, доле, надії мої,

Дрімучі діброви, дзвінкі солов’ї,

Червоне намисто калини!

І ти, моя мово, і пісня чудова,

Під небом ясним України...

Які трудолюби живуть в цьому краї!

Від рук їхніх теплих сади і врожаї Цвітуть для добра, для людини.

Тут, в полі, в забої, ти стрінеш героїв Під небом моєї країни.

Г. Коваль

III.              ПІДСУМОК

—                У якій країні ми живемо? Назвіть головне місто нашої дер­жави. Що вам найбільше подобається у вашому місті? Вивчимо приказку: «Кожному мила своя Батьківщина».

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. КАЗКОВИЙ ПТАХ

Програмовий зміст: ознайомити дітей із декоративним зобра­женням птахів; сприяти використанню усної народної творчості в процесі спілкування; удосконалювати навички малювання фар­бами; розвивати творчу уяву та художні здібності, пізнавальний інтерес; виховувати естетичний смак.

Обладнання та матеріал: мапа України, ілюстрації із зобра­женням птахів, ілюстрація із зображенням казкового птаха, ак­варельні фарби, аркуші паперу у вигляді пір’я, клей, аркуш із зо­браженням птаха без хвоста, чарівна паличка, таблиця з елемен­тами українських розписів.

Попередня робота: спостереження за птахами, бесіда про пта­хів рідного краю, розглядання ілюстрацій птахів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.       ВСТУПНА ЧАСТИНА

—                Доброго ранку! Я рада вас бачити. Наше заняття розпочне­мо з вітання.

—                Привітаймося і подаруймо свої усмішки одне одному.

—                Бачу, що у вас гарний настрій, хочу, щоб він залишався у вас таким протягом заняття.

—                У якій країні ми з вами живемо? (Б Україні.)

—                Подивіться на мапу. Це наша країна. Яка вона? (Велика, чу­дова)

—                Згадайте, які державні символи має Україна. (Прапор, Герб, Гімн)

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Сьогодні ми з вами ознайомимося ще з деякими символами України. Але щоб дізнатися, про що йтиметься, відгадайте такі за­гадки.

•   Довгі ноги, довгий ніс,

Прилетів — обід приніс:

Смачних жабеняток

Для своїх маляток. {Журавель)

•   Прилетів до нас здалека у гніздо своє... (лелека).

•    Великий має хист,

І співає, як артист,

Спів той радісний усюди

Дуже люблять слухати люди. (Соловейко)

•    Невеличка, сніжно-біла,

Що її в небесну шир Люди радісно пускають Сповістити всіх про мир.

Кожний з нас цю пташку знає,

Її назву відгадає. {Голуб)

Вихователь розміщує на дошці картинки із зображенням цих птахів.

—                Молодці, відгадали всі загадки. Про кого були загадки? {Про птахів.)

—                Яких ще птахів ви знаєте? {Сорока, горобець, півень та ін.)

—                Малята, можливо, хтось із вас хоче розповісти віршик про якусь пташку, яка зображена на ілюстрації?

Вихователь читає вірш Д: Павличка

МРІЯ

Як виросту — збудую хату,

На хаті колесо приб’ю.

А там я поселю крилату Лелечу клекітну сім’ю.

Нехай розводяться, гніздяться По всіх деревах і хатах.

Нехай мені щоночі сниться,

Що я літаю, наче птах.

—                Про кого цей вірш? Так, про хлопчика, який хоче на сво­їй хаті поселити лелек. Лелека — це великий, красивий птах зі сніжно-білим і чорним пір’ям. Люди люблять лелек та радісно зу­стрічають їх навесні, коли лелеки повертаються з теплих країв до своїх гнізд. Лелече гніздо — окраса української оселі. У народі ка­жуть: «Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шаною ставляться до цих птахів. Руйнувати гніздо лелеки — ве­ликий гріх. Якщо хтось зруйнує лелече гніздо, то накличе лиха — згорить хата. Лелека — символ вірності, щастя, добробуту. Люди вважають цих птахів священними, вони дарують щастя. .

—                Ознакою щастя є голос солов’я. Народна мудрість вважає: «Соловей співає — наче щастя ллється». Соловей — це символ веселощів, задоволення. Якщо соловей звив біля хати гніздо, то необхідно готуватися до весілля.

—                Голуб — це птах кохання, пара голубів — символ вірної лю­бові та злагоди в сім’ї, тому їхні зображення обов’язково мають бути на родинному рушникові.

—                Журавля вважають символом нашої землі. Існує багато дав­ніх народних казок, пісень, закличок про журавля.

—                Яку казку про журавля ви знаєте? («Лисиця та Журавель»)

—                Назвіть казки, де ще зустрічаються птахи? («Кривенька ка­чечка», «Півник та двоє мишенят», «Івасик-Телесик», «Гуси- лебеді», «Жабка-Царівна», «Коник-Горбоконик»)

—                Чим відрізняються птахи в природі та в казках? (У казках птахи вміють розмовляти, носять одяг, схожі на людей.)

—                Чому так відбувається? (Герої казок — чарівні, казкові.)

—                Чарівні птахи іноді мають дивний вигляд — не такий, як справжні птахи.

Вихователь показує зображення казкового птаха на ілюстрації.

Фізкультхвилинка

—                Малята, пограймо з вами у гру «Перетворення». Я — чарів­ник. У мене є чарівна паличка.

Під вірш діти виконують рухи, імітуючи того чи іншого Я

Ой, допоможіть мерщій,

Чарівник приходив злий.

Зачаклував усіх малят,

Перетворив на... (горобців).

(Діти стрибають, цвірінькають.)

Перетворив на... (голубків).

(Знаходять собі пару, махають крилами та торкаються носик Перетворив на... (лелек).

(«Летять» — біжать, згодом сіпають на одну ногу та стрекочи Перетворив на... (журавлів).

(Курличуть та виконують дії відповідно до змісту вірша.)

Йде журавлик по болоту.

Є у журавля турбота:

Він-бо довгі ноги має,

Високо їх піднімає.

Щоби часом мимохіть Пір’ячко не замочить.

(Наприкінці гри вихователь звертається до дітей.)

А тут прийшли до нас звірята І допомогли малятам:

Чари злі вони прогнали,

Знову наші дітки стали Не птахами, а хлоп’ятками та дівчатками!

—                Подивіться, до вас сьогодні не тільки чаклун завітав, а й чарівний казковий птах. Ось він!

Вихователь демонструє лист із зображенням птаха.

—                Розгляньмо його. Що в нього є? (Голова, тулуб, крила, лапки

—                Чого йому бракує?

—                Тіло птаха вкрите хутром або пір’ям, а хвоста нема. Сьогодні ми з вами допоможемо казковому птахові отримати незвичайний хвіст. Кожен з вас намалює своє пір’я та подарує птахові.

—                У кожного є таке пір’я, його можна розфарбувати та прикра­сити якимсь візерунком, використовуючи елементи петриківського або опішнянського розпису.

—                Подивіться, я буду розписувати: намалюю квітку, можна зробити елементи листочків примакуванням, лінії хвилясті, як хвилі на морі, або прямі; можна прикрасити краї пір’я.

Діти виконують роботу під звукозапис голосів птахів та підхо­дять до вихователя. Наклеюють птахові хвіст.

III. ПІДСУМОК

— Гарного птаха нам вдалося зобразити? А пам’ятаєте, про що ми сьогодні розмовляли на занятті? Яких птахів — символів Укра­їни ви запам’ятали?

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. НАРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ (ВЕРБА І КАЛИНА)

Програмовий зміст: продовжувати формувати знання дітей в Батьківщину, збагачувати знання про народні рослинні символи(калина, верба); учити розуміти та поважати традиції, звичаї що пов’язані із символами українського народу; закріпити та закріпити знання про рослини та дерева цієї місцевості, пояснити яку користь приносять верба та калина людям; розвивати любов до культури рідного краю; виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовної та матеріальної культури, любов та повагу до рідного краю, виховувати чуйність і доброзичливість.

Обладнання та матеріал: зображення калини, ягоди калини, стенда про калину, зображення верби, вірш А. М’ястківського «Котики-воркотики», малюнки із зображенням виробів з верби.

Попередня робота: спостереження за кущем калини, розгля­дання ілюстрацій кущів калини, читання художніх творів про казок, вивчення прислів’їв про калину.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                   ВСТУПНА ЧАСТИНА

ПРИВІТАННЯ «ДОБРОГО РАНКУ»

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, в небі пташки!

Доброго ранку, маленькі дубки!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю!

Бо живемо ми в одному краю!

Вихователь

Красивий, щедрий, рідний край,

І мова наша солов’їна,

Люби, шануй, оберігай Наш край, що зветься... (Україна!)

—                Діти, ви здогадалися, про що ми говоритимемо?

II.                 ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Кожна людина цікавиться історією свого народу, щоб бути гідним громадянином своєї держави, справжнім патріотом! Сьогод­ні ми помандруємо стежинами нашого краю, пограємося, про щось новеньке дізнаємося! Готові?

—                Мовленнєва вправа «Що таке Батьківщина?»

Вихователь запитує в дітей: «Що таке Батьківщина?».

Діти по черзі відповідають:

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополею хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця!

—                Український народ завжди любив природу, цінував, обері­гав. І вважали люди, що й природа їх оберігає і лікує. Отже, сьо­годні ми згадаємо українські народні рослинні символи: калину та вербу. Дізнаємось нове та цікаве: за що люди шанували й поважа­ли ці рослини, як їх можна використовувати в сучасному житті.

—                Послухайте, будь ласка, легенду про калину.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

То було давним-давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий шлях про­лягав до нього. «Дай, — думає, — посаджу вздовж шляху якісь рослини». Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці й по­ливала. Дерево прийнялося, і розрісся великий кущ. Йшов якось шляхом подорожній, стомився й сів під кущем відпочити. Усміх­нувся: «Спасибі тим роботящим рукам, що його посадили!»

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк — враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться на нього подорожній: що воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього — ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво — у кожній ягідці заховане зернят­ко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбле­ного місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепо­че: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам своє ім’я, Калинко...»

—                А хто з вас знає прислів’я про калину?

•                     Пишна та красива, мов червона калина.

•                     Щоки червоні, мов кетяги калинові.

•                     Милуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

—                Ось подивіться, що є в моєму кошику! Що це? {Ягідки ка­лини)

—                Чи бажаєте ви покуштувати ці ягідки?

—                Які вони на смак?

—                Так, на смак вони кислі і трохи гіркуваті. Але вони дуже ко­рисні. Ягоди калини лікують багато хвороб: кашель, ангіну, за­пальні процеси шлунка. Свіжу зрізану кору калини прикладають до кровоточивих місць.

А ще, дітки, з калини готують багато смачних страв: пироги, кисіль, варення, компоти. Ось така наша калина. Калина й Украї­на невіддільні настільки, що не можна собі уявити одну без одної.

Народна гра «Калина»

(Діти стоять у колі і співають пісню.)

Ой, на горі калина,

(плещуть у долоні)

Під горою малина,

(тупають ногами)

Ой так, на горі калина,

(плещуть у долоні)

Ой так, під горою малина.

(Тупають ногами.)

Там зійшлася дітвора,

(руки на поясі, повороти тулуба в сторони)

Танцювати почала.

(Підстрибують.)

Ой так, там зійшлася дітвора,

(руки на поясі, повороти тулуба в сторони)

Ой так, танцювати почала.

(Підстрибують.)

—                Що в мене в руках? (Вербові котики)

КОТИКИ-ВОРКОТИКИ

Котики-воркотики Всілися рядком.

Поїть сонце котиків Теплим молоком.

Котики-воркотики В мене на вікні.

Котики-воркотики —

Гості весняні.

Не глядить на котиків Лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики —

Це вербовий цвіт.

А. М’ястківський

—                Верба, як і калина, є своєрідним символом нашого народу. А де росте верба?

—                Правильно, діти, вона росте на берегах річок, біля води, у парках. Вербою обсаджують дороги та ставки, береги річок, дже­рельця. Для чого це роблять? Верба тримає вологу. Садять її також на полях, щоб ті не руйнувалися від вітрів і дощів, а річкам верби не дають висихати.

У народі кажуть: «Де росте верба, там житиме і ріка». Ще в давнину люди любили і шанували вербу, складали про неї бага­то порівнянь:

•                     Зігнувся, як верба над водою.

•                     Будь високим, як верба, та багатим, як земля.

•                     Гнеться, як лозина.

—                Давним-давно народилися в Україні вербові промисли. Вер­ба гнучка, з неї виготовляли полоззя для санчат, човники, музич­ні інструменти — кобзи, бандури. А ще з вербових гілочок плетуть кошики, сувеніри, тарілки, меблі, огорожі.

Демонстрування виробів.

—                Верба живе понад 20 років, а для виробів її потрібно дуже ба­гато. Ось і вирощують у лісництвах цілі плантації верби, догляда­ють їх.

Багато лісу — не губи.

Мало лісу — бережи.

Нема лісу — посади.

Ігрова вправа «Комплімент»

Вихователь пропонує хлопцям зробити комплімент калині та вербі, використовуючи зібрані «Квітки доброти». (Відповіді дітей за бажанням. «Калина, ти гарна, ти лікуєш людей, оберігаєш ма­леньких діточок, з тебе роблять сопілки, готую смачні страви», «Вербичко, ти чудова, ростеш біля води, закріплюєш береги, не даєш висохнути річці. З твоїх гілочок плетуть корисні і красиві речі: меблі, кошики, тарілки, огорожі. На вербну неділю твої гі­лочки лікують та прикрашають оселю».)

IIІ. ПІДСУМОК

—                Що нового ви дізналися на занятті?

—                Що найбільше вразило?

—                Чим можна користуватися в житті?

БЕРЕЗЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ЛЮБИМО ШЕВЧЕНКА

Програмовий зміст: формувати уявлення про видатного україн­ського поета та художника Т. Шевченка, ознайомити дітей з дея­кими його творами; розвивати зв’язне мовлення вихованців, удоско­налювати зорову та слухову увагу, збагачувати словниковий запас; продовжувати вчити уважно слухати літературні дитячі твори, за­своювати і словесно коментувати їх зміст, закріплювати вміння вчи­ти вірші та виразно розповідати їх напам’ять; виховувати любов до художнього слова, гордість за славетних людей нашої Батьківщини.

Обладнання та матеріал: портрет Т. Шевченка, обрамлений українським рушником, 1-2 репродукції пейзажних картин Шев­ченка, ілюстрації до віршів поета «Тече вода з-під явора», «Вста­ла весна», аудіоапаратура.

Попередня робота: показ портрета Т. Шевченка, розповідь про те, чим він відомий, читання віршів Л. Полтави «Біля портрета» та Л. Храпливої «Портрет Тараса Шевченка».

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.       ВСТУПНА ЧАСТИНА

—                Діти, у якій країні ми живемо? Так, наша земля зветься Україна, ми звемося українцями. Ми любимо свій край, шанує­мо і поважаємо всіх людей Землі. Нашу Україну шанують і знають у світі, знають людей, що принесли їй славу.

Вихователь демонструє портрет Т. Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшануємо пам’ять... (Шевченка).

—                Хто зображений на цьому портреті?

—                Так. Це відомий син нашої української землі Тарас Григоро­вич Шевченко. Погляньте на відкрите обличчя Шевченка, ясні очі, добрий та розумний погляд, пишні вуса, високе чоло. Хто знає, чим відомий Шевченко? (Він видатний поет та художник, написав багато віршів та картин.)

II.                  Правильно. Шевченко писав про свою рідну українську зем­лю, про нашу з вами Батьківщину, про її чарівну та дивовижну природу. Адже рідна земля'— як рідна мати, — вона найкраща й одна-єдина.

III.                ОСНОВНА ЧАСТИНА

ВСТАЛА ВЕСНА Встала весна, чорну землю Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила:

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

Т. Шевченко

—                Сподобався вам віршик Шевченка, який ми прочитали?

—                Про що розповідається в цьому віршику? {Про весну, про те, як прокидається земля після зимового сну, про перші квіти, пта­шиний спів, красу рідної природи.)

—                Зима щойно закінчилася, і весна робить по нашій землі тіль­ки перші, несміливі кроки. Але ми прочитали вірш Шевченка, і нам захотілося... Щоб що сталося скоріше? {Щоб скоріше настала весна, щоб стало тепло, щоб розцвіли квіти, заспівали пташки.)

—                Шевченко дуже любив Україну, і дуже за нею сумував, бо протягом тривалого часу був змушений жити в неволі та на чужи­ні. Там він пригадував мальовничі куточки нашої природи і писав ось такі чудові картини.

Вихователь демонструє 1-2 репродукції пейзажів.

—                Ми сьогодні поговоримо про Шевченка недаремно — адже сьогодні всі люди відзначають річницю з дня його народження.

Народився Тарас Григорович Шевченко в бідній селянській ро­дині. Дитинство в нього було тяжким: бідність та злидні, рано по­мерли батьки. Тарасові змалечку доводилося тяжко працювати, заробляти собі на хліб. А коли Шевченко виріс, то став таланови­тим поетом і художником. Його вірші та картини відомі не тільки в Україні, але й по всьому світу.

Дидактична гра «Наш Шевченко»

Вихователь спонукає малят розказати про Т. Шевченка, спира­ючись на навідні запитання:

—                Чий портрет прикрашає нашу кімнату?

—                Хто такий Тарас Шевченко?

—                Яка зовнішність у Шевченка?

—                Чому ми саме сьогодні вшановуємо Шевченка?

—                Яким було дитинство Тараса?

—                Чим прославилася ця талановита людина?

—                Як ставився Шевченко до нашої Батьківщини — України?

—                Про що писав Шевченко у своїх віршах?

Педагог пропонує одному чи двом малюкам (за бажанням) пе­реказати розповідь про Т. Шевченка. Решта малят уважно слуха­ють своїх товаришів і з дозволу дорослого можуть доповнювати або уточнювати їх.

Фізкультхвилинка

—                У ті часи, коли Тарас був маленьким хлопчиком, діти люби­ли гратися в гру «Довга лоза». Спробуймо і ми пограти в цю весе­лу народну гру.

Діти стають по два в ряд, обличчям одне до одного, беруться вгорі схрещеними руками. Крайня пара проходить під руками ін­ших пар і стає першою, за нею йде пара, яка була передостанньою, тощо. Гра називається «довгою лозою», бо в неї нема кінця.

Вихователь пропонує дітям заплющити очі й уявити те, про що розповість їм наступний вірш Т. Шевченка.

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА

Тече вода з-під явора Яром на долину.

Питається над водою Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози,

Лози зеленіють.

—                Яку картину ви намалювали у своїй уяві? (Швидку річку, пишну калину з червоними ягодами, яскраву зелень, красиву укра­їнську природу.)

Дорослий виразно та не поспішаючи читає вірш удруге.

Діти повторюють вірш разом з вихователем. Потім вихователь пропонує повторити вірш тим, хто вже його запам’ятав.

—                Кожен вірш Тараса Шевченка — мов пісня: милозвучний та гарний. Багато віршів Т. Шевченка композитори поклали на музи­ку, і вони стали справжніми піснями.

Діти прослуховують ауідозапис пісні «Тече вода з-під явора» (музика А. Філіпенка, слова Т. Шевченка) та тихенько підспівують.

IV.                ПІДСУМОК

—                З творчістю якого українського поета ми сьогодні познайо­милися?

—                Щирі пісні, чудові вірші живуть і будуть жити в серцях лю­дей, у народних піснях, рядках книг, у малюнках.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. МАНДРІВКА В МИНУЛЕ РІДНОГО КРАЮ

Програмовий зміст: формувати в дітей знання про Батьківщи­ну; учити орієнтуватися в предметах національного побуту та на­звах посуду (макітра, глечик, миска, горщик), меблів (стіл, лав­ка, ослінчик, скриня, мисник), призначення рушників (утирані, стирок, обрядові); розширювати уявлення про усну народну творчість, зокрема колискові пісні; розвивати пізнавальний інте­рес, уяву, уважність; формувати прагнення підтримувати порядок і затишок в оселі, прикрашати її; виховувати любов до Батьківщини, повагу до національних традицій.

Обладнання та матеріал: слайди із зображенням української хати зовні та всередині, посуд, мисник із посудом, колисочка, лялька, рушники.

Попередня робота: розглядання ілюстрацій посуду, рушників.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                    ВСТУПНА ЧАСТИНА

Психогімнастика «Лелеки повертаються додому»

—                Лелека піднявся на свої довгі ноги, розправив крила, витяг­нув шию, готувався до польоту. Лелека залишив чужі землі й по­вертається в Україну. Ще раз птах озирнувся на всі боки, змахнув крилами і полетів високо-високо в небо до рідної землі.

—                Кожен з вас зараз згадав свій рідний дім, свою сім’ю. Ми з вами постійно вживаємо слова рідна земля, рідний край, рідна домівка. Як зрозуміти ці слова?

—                Як називається місце, де ми народилися, де ми з вами живе­мо? (Батьківщина)

—                Як називається наша країна?

Україна — це ліс і долина,

Це широкі, квітучі поля,

Це маленька, щаслива дитина І найкраща матуся моя.

II.                 ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Я хочу запропонувати вам потрапити в далеке минуле на­шої країни, де ваші старенькі бабусі були ще малесенькими і в них -були теж свої бабусі. Заплющіть очі і скажіть: «Раз, два, три — в далеке минуле лети!»

—                У давнину, заходячи до хати, промовляли привітання:

Добрий день вам, добрі люди!

Хай завжди вам радість буде!

Будьте здорові, щасливі, багаті,

Хай лунає сміх у вашій хаті.

—                Чи подобається вам, малята, ця гарненька, чепурненька хата?

—                Бачите, яка тиха і затишна ця господа? Тому й називається вона світлицею.

—                Вона прибрана, мов чекала на нас. Усе в ній чарівне, і якщо бути дуже уважними, можна побачити і почути багато цікавого, бо кожна річ тут уміє говорити.

У нашій світлиці є українська піч. Погляньмо, чим вона при­крашена (різними квітами, ягідками). У народі говорять: «Піч — наша рідна мати». Як мати зігріває всіх своїм теплом і ласкою, так і піч дає багато тепла. Тут господиня готує їжу, пече духмяний хліб. У куточку біля печі завжди були рогачі, кочерга, хлібна ло­пата, коцюба. Коцюбою поправляли дрова, розгортали жар, рога­чами брали горщики. Господиня завжди доглядала за піччю. Не­далеко від пічки стояв стіл, за яким збиралася вся родина. Біля стола — дерев’яна лава і маленький ослінчик. Зліва від столу стоя­ла скриня, яка завжди була у великій пошані. Люди складали в неї одяг, рушники, прикраси. Скриня прикрашала хату.

Дерев’яна скриня —

В хаті справжня господиня:

Скриня всіх взуває,

Скриня й зодягає.

Дидактична гра «Відшукай, де знаходиться»

Вихователь ховає предмет, а діти називають, де він знаходить­ся (під столом, на лаві, біля печі, у скрині...).

—                Подивіться, є тут багато старовинного посуду, у якому го­тували та подавали їжу: миска, горщик, глечик, макітра, кухоль.

Якщо варили узвар — це компот із сушених яблук, слив, груш,      

то наливали в кухоль, а в цьому горщику готували смачний укра­їнський борщ та наливали в миски. У глечику зберігали молоко. Посуд стояв на поличці, яка називалась мисником. Вихователь су­проводжує розповідь показом малюнків із зображенням посуду.

Дидактична гра «Що змінилося в миснику»

Педагог пропонує дітям розглянути мисник з посудом і запам’ятати, що де стоїть. Вихователь пропонує закрити очі, а сам переставляє (прибирає, доставляє) посуд. Діти відгадують, що змінилося в миснику.

— Наша світлиця гарно прибрана, тут і вишиті рушники, і ска­тертини, і серветки. Рушники були різними за призначенням: «утирачі», що використовували для рук і обличчя, «стирок» для посуду, стола, лав. Рушники також розвішували між вікнами. Об­рядовими рушниками обрамляли ікони в парадному кутку хати.

Рухлива гра «Рушничок»

Діти стоять навколо стола, покритого рушником, під музику бі­гають навколо столу — на музичну паузу треба вхопити рушник.

Колискова для дитини

Коти, коти два, Сірі і білі обидва, Не ходіть по хаті, Не будіть дитяти. В нас дитя малесеньке, Воно слати ріднесеньке.

III.               ПІДСУМОК

—                Ми з вами побували в минулому нашої країни. Вам сподоба­лось, як раніше жив український народ, як люди прикрашали свої оселі? Прикрасьмо і ми з вами нашу групу. Діти прикрашають іко­ну вишитим рушником, столи — серветками.

—                Нашу подорож в минуле я хочу закінчити словами україн­ського поета Дмитра Павличка: «Виростай, дитино, і пам’ятай: Батьківщина — то найкращий край».

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ХАТА-БЕРЕГИНЯ

Програмовий зміст: розширювати знання вихованців про осо­бливості вигляду справжньої української хати в минулому, мате­ріали, які використовували для її спорудження, тощо; розвива­ти монологічне мовлення, закріпити в активному словнику назви житла та його складових; формувати вміння помічати красу тра­диційного українського житла; закріплювати навички розміщен­ня деталей та їх наклеювання в техніці аплікації; розвивати око­мір, дрібну моторику; виховувати бережне і шанобливе ставлення до традицій українського народу.

Обладнання та матеріал: картинки із зображенням старовин­ної української хати, інтер’єр української хати, старовинного по­суду та інших предметів домашнього вжитку, аркуші паперу, па­перові форми різного кольору, кольорові олівці.

Попередня робота: розповідь про особливості вигляду україн­ської хати минулого, розглядання ілюстрованого матеріалу із зо­браженням інтер’єра старовинної української хати, побуту, укра­їнського подвір’я.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Доброго дня! Я вас вітаю,

Добра, щастя та здоров’я Усім вам бажаю.

—                Діти, чи знаєте ви, що таке берегиня?

—                Берегиня — це наша оселя, у якій ми народилися і живемо. Усе, що ми нажили в ній, що надбали від батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися — хатнім пожитком, дітьми, згодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті — усе це є береги­ня. Дім, будинок, хата, домівка — так ще називають нашу береги­ню.

Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні і леген­ди. Там люди переймаються буденними клопотами, народжують­ся і вмирають, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням.

У цій хатині — корінь нашого роду. Нас батьки навчили вкло­нятися рідному порогу, рідній мові, тому не розгубили ми зібраної попередніми поколіннями духовної спадщини.

Піч, посуд, хліб і сіль, рушники на стіні, батькова криниця, са­док вишневий коло хати — усе це обереги, що зігрівають нашу осе­лю.

Ми дуже часто кажемо: «мій рідний дім», «моя домівка», «рід­на моя хата»...

—                Як ви вважаєте, що ми маємо на увазі, коли так говоримо, і чому?

Стоїть хата небагата, солом’яна стріха,

Причіпочки у китицях, мальовані вікна,

Обмазана, підведена, а сама біленька.

На подвір’ї, як барвінок, трава зелененька,

Ще й садочок, як віночок, хатину квітчає,

У віконце з неба сонце в хату споглядає.

Там чистенько і гарненько, там усе в порядку: Сам Бог дбає, доглядає ту маленьку хату.

А. Молодчєнко

ІІ.      ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Розгляньмо, який же вигляд мала традиційна старовинна українська хата. Подивіться, якою була вона зовні. (Біленькою, гарною, невеличкою, мальовничою.) Хати раніше споруджували не із цегли і не з бетону, а із соломи та глини.

Дах старовинної хати укривали соломою. Коли хатку освітлю­вало вранішнє сонце, солом’яний дах виблискував, мов золото. Зверху глиняні стіни хати господині щороку білили крейдою, тому вони виглядали біленькими, світлими, ніби усміхалися людям. Ві­кна української хати були невеличкими. Майстровиті теслярі ви­готовляли для хат дерев’яні рами та двері. Зверху на кожній хати­ні був димар, через який виходив дим, коли затоплювали піч.

—                Розкажіть, які будівельні матеріали використовували люди для спорудження української хатини.

—                Який вигляд мала хата наших пращурів зовні, якими були її вікна, дах, двері?

—                Що ще було в хати?

—                Якою, на вашу думку, мала бути хата для того, щоб її меш­канці почувалися в ній добре? (Теплою, затишною, міцною.)

—                Якими руками можна спорудити таке житло? (,Людськими, дбайливими, старанними, майстровитими, умілими.)

—                Огороджували традиційну українську хату плетеним парка­ном — тином, біля якого часто садили фруктовий садок або просто квіти, соняшники, мальви, калину. Так і стояла українська хата, як у віночку, серед зелені, кучерявих дерев і цвіту.

Малята ще раз розглядають ілюстративний матеріал, ставлять педагогу запитання, що їх цікавлять, обмінюються враженнями.

Читання та обговорення літературного твору

Вихователь виразно читає дітям уривок вірша.

МОЯ ХАТА

І досі сниться: під горою,

Між вербами та над водою,

Біленька хаточка. Сидить,

Неначе й досі, сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленьке внуча.

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж. тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить,

І усміхається, і стиха Промовить нишком:

— Де ж те лихо?...

Т. Шевченко

—                Розкажіть, який сон часто снився поету.

—                Які спогади навівала Шевченкові думка про рідну хатину?

—                Якою ви уявляєте хату поета? Як ви вважаєте, чи важли­во дорослій людині пам’ятати оселю свого дитинства, своїх бать­ків і дідів?

—                Яке враження справив на вас цей вірш?

Фізкультхвилинка

Рідна земле, матінко моя,

(підводяться)

Сонечко привітне,

(руки підносять до гори)

Співи солов’я.

(Рукою показують до віконця.)

Уклоняюсь низенько, рідна,

(уклоняються)

За пісні, за духмяні квіти,

(присідають)

За дощі рясні.

(Руки підставляють для дощу.)

—                Ви, мабуть, здогадалися, що сьогодні ми будемо створювати за допомогою аплікації українську хату-берегиню.

Діти пригадують особливості вигляду старовинної української хати, матеріали, які використовували для її спорудження, тощо. Малята на прохання дорослого називають складові частини відпо­відної будівлі (вікна, дах, димар, стіни), ті предмети та об’єкти, які можуть оточувати хату (плетений тин, квіти).

Дорослий пояснює і показує малятам, яким чином можна зо­бразити окремі деталі роботи, уточнює думку вихованців про те, які кольори доцільно використати для зображення того іншого елемента аплікації.

Малята в супроводі неголосного звучання спокійної народної мелодії (за вибором педагога) виконують завдання.

Ш. ПІДСУМОК

—                Усі молодці! Гарно працювали.

—                Що нового ви дізналися на занятті?

—                Що малювали?

—                Кожен з вас дуже старався. Тому й українські хатки-берегині вийшли чудовими.

Виконавши малюнок, діти влаштовують виставку «Українське село».

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ДОБРА КРИНИЦЯ - ЧИСТА ВОДИЦЯ

Програмовий зміст: розширювати знання дітей про народну символіку; дати поняття про криницю; закріпити знайомі прийо­ми ліплення; розвивати творчість, координацію рухів; виховувати почуття гордості за свій рідний край.

Обладнання та матеріал: ілюстрації із зображенням криниці, макет криниці, пластилін, дошки для пластиліну, ганчірки, сте­ки, зразок вихователя.

Попередня робота: вивчення пісні «Ой, піду я до криниці».

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Привітання

Добрий день, сонце

Добрий день, рідна земля!’

Добрий день, друзі!

Добрий день, я!

—                Діти, сьогодні у нас із вами буде незвичайна екскурсія. Ми ознайомимося зі старовинною українською криницею.

Діти підходять до відповідно обладнаного місця, де їх зустрічає лялька в українському вбранні.

II.              ОСНОВНА ЧАСТИНА

Лялька. Прошу, прошу, гості дорогенькі, на моє подвір’ячко, на зелене зіллячко. Рада всіх вас бачити. Тут чекає на вас зроблена з дерева старовинна криниця.

—                Ось перед вами старовинна українська криниця. А ви знаєте, які за формою бувають криниці?

—                Так, круглі, квадратні. А з чого вони бувають зроблені?

Правильно, з каміння, з дерева. А хто знає, як називається ця криниця?

—                Правильно, криниця-журавель. А чому вона називається саме так, ви дізнаєтеся, послухавши легенду.

ЛЕГЕНДА ПРО КРИНИЦЮ

Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилося в лісі. Воно за­блукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку кри­ницю. Він зовсім знесилив і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, у небі з’явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напив­ся і подякував журавлеві. У дитини додалося сил, і вона знайшла стежку додому. Після того випадку люди на згадку про доброго птаха почали робити криниці, схожі на журавлів.

—                Подивіться ще раз уважно на криницю.

Діти розглядають ілюстрацію із зображенням криниці.

—                Ось цю кам’яну частину називають цямринням, а верхню — дерев’яну — журавлем.

—                Каміння для криниці возять із річки. Воно має бути гладень­ким, шліфованим. А «журавля» виготовляють із дуба, щоб він був міцним, також прикрашають різьбою,

—                Як ви вважаєте, зруб криниці, або цямриння, роблять тіль­ки з каменю?

—                Правильно, ще буває дерев’яним, його викладають із колод, ось таких, як лежать збоку від криниці. 'Тоді криниця-журавель має такий вигляд (показує макет).

—                То як називають нижню частину криниці? Якою вона буває?

—                Як називають верхню частину криниці? З чого її роблять? Чим прикрашають?

—                Молодці, діти!

А тепер послухайте вірш П. Воронька.

ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

—        Де найкраща земля?

Журавель відповідає:

—        Краще рідної немає!

—                Чому журавель завжди повертається? (Тому що тут паро бився, тому що тут його рідний край.)

—                Як називається наш рідний край? Хто ми з вами?

—                Правильно, українці. Розгляньмо, як одягнена наша ляль­ка. Так, в український національний костюм.

—                Зверніть увагу на цю картину. На ній зображені дівчина і парубок в українському одязі. Дівчина йде по воду. А куди вона йде по воду? (До криниці.)

—                Як ви вважаєте, чи можна копати криницю в будь-якому місці?

—                У народі кажуть: «Де вода — там і життя». У давнину жил люди, які знали, де шукати воду. Такий дід ходив селом і шукав місце, де можна копати криницю. Там, де росла густа і зелена тра­ва, він прикладав вухо до землі й слухав, чи шумить вода. Там, де він чув шум води, копали криницю.

—                Які ви знаєте народні вислови про воду? (Добра криниця чиста водиця.)

—                Що роблять люди з водою з криниці?

—                Так, воду з криниці п’ють, нею миються, у ній перуть одяг. Вода з криниці дуже чиста, смачна, холодна. А чому? Так, там б’є джерело. Чи можна забруднювати місця, де є вода? Правильно, воду необхідно берегти, щоб її вистачило на багато поколінь.

—                Ми дізналися багато цікавого про криницю.

Народна гра «Галя по садочку ходила»

—                А зараз пограймо в народну гру «Галя по садочку ходила».

Галя по садочку ходила,

Хусточку зелену обронила.

А хто хусточку знайде,

З Галею в танок піде.

Діти ходять по колу. Галя носить та непомітно кидає хустинку. Хто знаходить хустинку, той танцює в колі з Галею, а діти плеска­ють у долоні.

—                Молодці! Гарно грали, а тепер настав час працювати. Діти, ось на картині наша господиня йде по воду, адже криниця була не в кожному дворі, а на село — одна-дві, тому люди ходили по воду. Через плече у дівчинки коромисло. На ньому — двоє дерев’яних ві­дер. У давнину їх називали коновками.

—                Тож зараз ми з вами спробуємо зліпити відра та прикраси­ти їх візерунком.

Вихователь запрошує дітей за столи, на яких лежить усе необ­хідне для роботи з пластиліном. Він пригадує разом із дітьми зна­йомі прийоми ліплення. Діти ліплять відра та стекою наносять ві­зерунок. Далі вихователь разом із дітьми розглядають вироби

III.           ПІДСУМОК

—                Молодці, малята. Дуже добрі вийшли у вас відра. Тож із будь-якої криниці ними можна набрати води. А я вам пропоную скуштувати криничної води.

Діти п’ють воду.

—                Яка вода? (Смачна, прохолодна, чиста)

—                Що нового ви дізналися на занятті?

—                Що ви робили?

—                Чи сподобалося вам наше заняття?

—                Пропоную пограти в гру-хоровод «Ой піду я до криниці, до криниченьки».

Гра-хоровод «Ой піду я до криниці, до криниченьки».

Діти співають пісню «Ой піду я до криниці» і водять хоровод.

Ми прийшли всі до криниці.

Чиста, чиста в ній водиця.

Вона всіх нас напуває,

Бо життєву силу має.

Приспів:

Українська криниця,

Кришталева водиця,

Ти усіх нас напуваєш,

Бо чарівну силу маєш.

Квітнуть вишні кучеряві,

Бджілки весело гудуть,

І дівчата і хлоп’ята Дзвінко пісеньку ведуть.

КВІТЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ВІНОЧОК ВИТИ - ЖИТТЯ ЛЮБИТИ

Програмовий зміст: дати дітям знання про український ві­ночок як народний символ; про значення квітів та їхні лікар­ські властивості; закріпити основні сенсорні поняття; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, інтерес до рослинного світу рідного краю; виховувати любов до народних оберегів, рослинних символів України.

Обладнання та матеріал: фотографії бабусь; рослини-символи: мак, ромашка, волошка, барвінок; вірші, приказки, прислів’я, за­гадки про квіти; вірші про український віночок; українські віноч­ки, стрічки, обруч, декорація квіткової галявини.

Попередня робота: вивчення віршів про квіти, розучування веснянки «Вію, вію, вію вінок».

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Доброго дня! Я вас вітаю.

Добра, щастя та здоров’я я усім бажаю.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Із року в рік ми чекаємо весну, коли вона прожене холодом устелить землю зеленою травичкою та уквітчає рясно. Гляньте, я гарні квіти є у нас на галявині! Це не прості квіти, а рослинні символи України. З цих квітів уже багато років дівчата плетуть віночки

Дидактична гра «Склади квітку для віночка»

—                Сьогодні ми сплетемо вінки із квіточок для наших дівчаток Я бачу самі серединки від квіточок, а квіточок немає. То може, ми складемо квіточки?

На килимку перед дітьми розкладені «серединки» квіточок маку, ромашки, волошки, барвінку, чорнобривця.

Вихователь розсипає різнокольорові пелюстки і пропонує дітям розкласти їх відповідно до кольору серединки певної квітки. Діти називають складені квіти.

—                Я пропоную вам узяти ці квіти і піти в гості до бабусі. Вона знає багато цікавого і розповість нам про квіти, їхні лікарські влас­тивості.

Діти збирають квіти та йдуть до бабусі.

Діти. Добридень, бабусю!

Вихователь-бабуся. Добрий день, малята. Я гостей чекала, у хаті прибирала.

—                З якими гарними квітами ви завітали до мене! Чи знаєте ви, що ці квіти не прості, вони мають чарівну силу? Хочете, я розпо­вім вам про них?

—                Тож сідайте всі гарненько та слухайте уважненько.

—                З цих квітів дівчата плели віночки. У народі кажуть: «Ві­ночок вити — життя любити». В давнину віночок носили тільки дівчата. Український віночок — це не лише прикраса, а річ, яка оберігає і захищає від усього злого. Він береже волосся. А знаєте, у чому ця сила? (У квітах.)

Сядьмо всі в рядочок.

Сплетемо віночок.

Квіточка до квіточки.

Гарненькі, як діточки.

Бабуся дістає зі скрині віночок.

—                Погляньте на віночок.

—                Які квіти в ньому є?

—                Ви любите носити віночки?

—                Коли ви їх одягаєте?

—                Є гарна народна приказка: «Хто уміє віночок плести, той уміє життя любити». Сплетімо разом великий віночок. Але коли ви будете вплітати свою квіточку у віночок, будете про неї розпо­відати вірш, загадку, приказку чи прислів’я, а я вам розкажу про значення ваших квітів.

Діти вибирають собі квіточку, підходять з нею до бабусі, разом прикріплюють квіточку до обруча, дають відповідь на запитання, розповідають вірші.

—                Яка в тебе квіточка?

—                Якого вона кольору?

—                А серединка у квіточки яка?

1 -ша дитина

Як без вишні — не садок,

Так без маку — не вінок,

І червоний, і стрункий,

І свіжесенький який!

Цілу купу нарвемо —

Всім віночки сплетемо.

Вихователь-бабуся. Червоний мак символізує любов та пе­чаль. Кажуть, що мак вплітали у вінок для того, щоб він оберігав сон та думку.

2-                 га дитина

Пелюстки біленькі,

Жовта серединка —

Це ромашка ніжна,

Як мала дитинка,

Простягла до сонця Зелений листочок,

Проситься ромашка До мене у віночок.

Вихователь-бабуся. Ця біленька квіточка символізує добро­ту і ніжність.

3-                 тя дитина

Ми — волошки, наші квіти Голубіють на полях:

Бачити кожну стеблину,

У серці нести Україну.

Вихователь-бабуся. Дякую любій малечі за те, що в гості за­вітали, багато цікавого мені розказали. На згадку подарую вам ві­нок — оберіг. Хай він вас від всього злого захищає і в добрі допо­магає.

III.              ПІДСУМОК

Діти повертаються від бабусі.

— Чи сподобалась вам наша подорож? Що найбільше сподоба­лось і запам’яталось?

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ВЕЛИКОДНІ ПИСАНКИ

Програмовий зміст: продовжувати знайомити дітей із народ­ними обрядами і традиціями, виховувати пізнавальний інтерес та пошану до них; формувати уявлення малят про весняне пра­вославне свято — Великдень, атрибутику цього свята, закріпи­ти в словнику дітей слова — назви великодніх яєць (крашанка, писанка, крапанка); прищеплювати інтерес до художнього слова, учити дітей переказувати зміст віршів та відповідати на запитан­ня; виховувати шанобливе ставлення до народних традицій, заці­кавленість до народних свят.

Обладнання та матеріал: ілюстрація до вірша Р. Завадовича «Великодні гості», кошик з дерев’яними писанками, аудіоапаратура, дитяче приладдя для малювання (паперові яєчка; фарба, пензлик, вода).

Попередня робота: розповіді про християнське свято — Велик­день, розглядання малюнків великодніх яєць.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь приносить до групи кошик із писанками і ставить його перед малятами та звертається до вихованців віршованими рядками М. Майорського.

Зима пропала люта, зла.

Весна воскресла над полями,

Луги змережала квітками І нам Великдень принесла.

— Про яке свято розповідає нам цей віршик? (Про Великдень.)

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Коли ми відзначаємо Великоднє свято? {Навесні.)

—                Великдень — це свято воскресіння Ісуса Христа. І святку­ють цей день саме тоді, коли вся природа пробуджується і воскре­сає після довгої суворої зими. Один із символів свята — яйце, сим­вол нового життя.

Дорослий показує малятам ілюстрацію і пропонує уважно по­слухати вірш на великодню тему.

ВЕЛИКОДНІ ГОСТІ

До малого Славчика

Прибігають зайчики —

Отакі-то в нього гості:

Довговухі, куцохвості,

У сіреньких кожушках,

На легеньких лапках —

Із городу на тік Скік-скік!

У кожного зайчика У кошику яєчка,

Синьо-жовті, мальовані,

Крашанки, писанки —

А гарненькі такі,

Мов квітки!                   

Вітаються зайчики:

— Як ся маєш, Славчику?

Будь зі святами здоровий,

Милий друже наш чудовий.

Просим, просим чемно ми:

Подарунки прийми

І в гостину до нас

Прибіжи хоч на час.

Р. Завадович

—                Як називається віршик?

—                Про яких гостей ідеться в ньому?

—                Які зайчики?

—                До якого хлопчика завітали вони?

—                Із яким святом зайці привітали малого Славка?

—                Які подарунки принесли вони йому?

—                Які великодні яєчка?

Якщо діти вагаються, педагог зачитує їм вдруге потрібний фрагмент віршика.

Дидактична гра «Великодні яєчка»

Малята уважно слухають педагога і виразно повторюють речення.

- Яйце — символ життя, тому з давніх-давен українці виготовляли до Великодня святкові яйця.

- Одні яєчка розписували — їх називали писанками.

·        Інші яєчка фарбували — забарвлювали у якийсь один яскравий колір і називали крашанками.         ^;

•                     Іще яйця розмальовували пензлем — виходили мальованки.

•                     Деякі господині прикрашали яєчка різного кольору крапочками — робили крапанки.

Наприкінці гри вихователь просить дітей повторити, які бувають види великодніх яєць.

—                Здається, чарівні зайчики зі своїм великоднім дарунком минули й нашого дитячого садочку. Погляньте, що вони принеси нам у кошику? (Писанки)

—                Підійдіть ближче. Розгляньмо писанки та розповімо про них

Дидактична гра «Писанки в нас чудові»

Вихователь бере одну писанку, показує її малятам і описує її;

Вихователь. Погляньте, яка чудова писанка! Вона червона, а на ній візерунки різні: ось сині квіточки, ось зелена сосонка, а ось жовте сонечко ясне. З боків на писанці — хвилясті кола: це лінії-безконечники: у них немає ані початку, ані кінця. Хто хоче, ще розказати про цю писанку?

Один або двоє малюків по черзі беруть писанку і повторюють розповідь дорослого.

Потім педагог дістає іншу писанку і допомагає наступному ви­хованцю описати її подібним чином. Цю розповідь також повторює (за бажанням) хтось із малят. Гра триває, доки не дістануть із ко­шика всі писанки (5-6 яєць).

—                Кожна писанка гарна по-своєму. Які візерунки ви побачили на наших святкових писанках?

Діти перелічують елементи малюнків: різні квіти, лінії, сонечко, птахів, зірочки, колоски, півники, листочки, коники, хрестики.

—                Якими кольорами розписували великодні яєчка? (Писанки розписували різними кольорами: червоним, жовтим, зеленим, си­нім, рожевим, оранжевим, блакитним.) Але хоч писанки і відріз­няються одна від одної своїми візерунками та забарвленням, вони всі... Які? (Святкові, барвисті, яскраві, гарні, чудові, майстерні, дивовижні.)

Педагог пропонує малятам намалювати великоднє яєчко — крапанку.

Діти отримують необхідне приладдя для виконання образотвор­чого завдання (паперове яєчко, фарби, пензлик, вода).

Дорослий уточнює, чим будуть малята оздоблювати крапанку різнобарвними крапочками).

Вихователь пояснює та показує техніку виконання декоративного малюнка.

Малята в супроводі аудіозапису спокійної народної мелодії (за Йором вихователя) виконують малюнок «Яйце крапанка».

IIІ. ПІДСУМОК

-                     Молодці, дітки! Які гарні крапанки вийшли у вас! До якого свята ви їх намалювали? (До Великодня.)

—                На Великдень усі люди радіють, співають веснянки, гаївки, грають у веселі народні ігри. Поки ваші малюночки підсихають,

Дограймо в цікаву народну гру «Подоляночка».

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. РОЗМАЛЮЙ ПИСАНКУ

Програмовий зміст: за допомогою художньої літератури роз­ширити кругозір дітей про народні традиції розмальовування пи­санки; продовжувати навчати дітей емоційно сприймати худож­ній твір, розуміти його зміст; закріплювати навички користу­ватись пензлем, створювати візерунок із прямих ліній, мазків; удосконалювати прийом малювання «тичком»; виховувати аку­ратність у роботі, любов до мистецтва рідного краю.

Обладнання та матеріал: дитяче приладдя для малювання (па­перові яєчка, фарба, пензлик, вода).

Попередня робота: бесіда про свято, розглядання великодніх яєць.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                   ВСТУПНА ЧАСТИНА

—                Відгадайте загадку.

Як уродилася, то була я біла,

Тепер подивіться — рябенька я ціла.

Мені змалювала Оксаночка бочки:

І жовті, й червоні, і білі квіточки.

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до бабки сміюся.

Ану відгадайте лишень, як зовуся? (Писанка)

II.                ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Яке велике свято ми відзначаємо навесні?

—                Так, весною до нас приходить Великдень. До цього свята готуються по-особливому: прикрашають свою оселю рушниками, печуть паски, а ще розмальовують писанки. Писанка є символом Великодня. Коли писанки разом із великодньою паскою освятять у церкві, їх дарують знайомим, родичам, друзям. Дарувати писан­ку — означає бажати щастя, здоров’я.

ПИСАНКА Я — писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято На пишному столі,

Щоби моїм убранством Втішалися малі.

—                Сьогодні ми з вами вчитимемося малювати писанки. Малю­ють писанки на яйці, узори наносять тоненьким писачком, який вмокають у віск, а потім фарбують яйце. З тієї хвилини, коли на яйце наносили орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало писанкою. Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був розгніваний, адже писан­ка — символ добра і сонця.

—                На кожній писанці є різний візерунок, і кожна красива по- своєму. Колись малювали на писанках постаті людей, тварин. Ось ми бачимо писанки, на яких намальовані квіти, прямі, хвилясті лінії, на інших — візерунок складається із самих крапок — одного кольору або різнокольорових — такі писанки називають крапанка- ми. А ось це — дряпанка: яйце спочатку зафарбовують, а потім ви­дряпують гострим предметом орнаменти.

ВЕЛИКДЕНЬ Перед Великоднем Галя писанки малює,

Місь і Бурко не дармує —

Коло Галі на колінах.

Ось яка щаслива міна!

Котик в глечик пхає лапку,

На яєчку ставить крапку.

Песик воском щось смарує —

Галя просить, він не чує...

Помагають, помагають,

У нім яєчка складають...

В тім — бебевх! — і лиш лушпинки,

Сумна міна у Галинки...

(І. Савпцький)

—                Хто допомагав Галі прикрашати писанки?

—                На що перетворилися яєчка?

—                Який настрій у Галі?

—                Ось подивіться, які писанки намалювала я. А прикрасила я їх прямими лініями та крапками, ось ще є мазки, які утворю­ють квітку.

—                Якого кольору писанки?

—                Якими кольорами намальований візерунок?

На столі — фарба різних кольорів. Вихователь пропонує дітям вибрати собі фарбу для фону писанки. Діти зафарбовують вирізане з альбомного паперу яєчко. Чекають, поки фарба підсохне.

Вихователь читає оповідання «Петрусева писанка».

—                З яких елементів складається візерунок? (Ліній, крапок, мазків)

—                Чим малюємо крапки? (Тичком) А квітку? (Мазком)

—                Пригадаймо, як малювати «тичком».

Діти розмальовують писанки.

III.             ПІДСУМОК

—                Молодці, діти! Які гарні писанки вийшли у вас!

—                 

ТРАВЕНЬ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬКИ

Програмовий зміст: продовжувати ознайомлювати дітей із народ­ним декоративно-ужитковим мистецтвом; уточнити знання про ма­теріали, з яких виготовляють посуд; учити ліпити різними способами та прикрашати вироби орнаментом за мотивами української керамі­ки; закріплювати прийоми розкочування, згладжування; розвивати м’язи рук; виховувати гостинність та дбайливе ставлення до посуду.

Обладнання та матеріал: лялька в українському одязі, глиня­ний посуд, пластилін, дощечки, серветка, стеки.

Попередня робота: розглядання глиняного посуду, орнаментів за мотивами української кераміки.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

— Діти, сьогодні до нас завітала лялька Маринка. Вона гостю­вала у бабусі в селі. Бабуся навчила Маринку готувати різні страви й ознайомила її з назвами українського посуду. А ще бабуся пере дала гостинців. Погляньте, який цікавий посуд!

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

- Чи знаєте ви, як називається цей посуд?

- Так, цей глиняний посуд називають макітрою, він має широке горло, і з нього зручно їсти вареники.

- А цей посуд ви впізнали? Як вій називається? (Глечик)

- У нього наливають воду, у глечику добре зберігається моло­ко, сметана.

Стоїть на лавці глечик.

Побачив його песик,

У глечик зазирає

І молочка чекає.

—                Пригадайте казку, у якій був глечик. («Лисичка та Жура­вель»)

—                А це глиняний горщик, у ньому можна зварити смачний борщ. Діти, з чого зроблений цей посуд? (Із глини.)

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд — ніби жар?

Ну, звичайно ж, це... (гончар).

Дидактична гра «Кому що потрібно»

—                Пригадаймо, що необхідно людям різних професій.

Вихователь, кидаючи м’яч, називає людину за професією або

майстра, а діти говорять, що їй необхідно для роботи. Називати слід предмети, необхідні для роботи людям певної професії або ре­месла. Наприклад, для роботи гончареві потрібні: глина, вода, гон­чарний круг тощо.

—                Відгадайте загадку.

В землі водився, на кружалі вертівся,

На вогні пікся, на базарі бував,

Людей годував, а як упав, то й пропав. (Горщик)

—                То ви вже, мабуть, здогадалися, що ми сьогодні робитимемо? Ми ліпитимемо посуд.

Фізкультхвилинка

—                Уявіть, що ви гончарі. Замісіть глину. Спробуйте на уявно­му гончарному крузі виліпити горщик, кухлик чи глечик. Розпишіть його. А тепер подаруйте його одне одному. Хто з вас забув по­дякувати за подарунок?

—                Виліпімо посуд із пластиліну та подаруймо його ляльці Ма­рині. Візьміть шматочок пластиліну. Розімніть його у пальчиках. Нехай він зігрівається теплом наших долоньок.

Я охайно, плавно, легко Пластилін візьму і стеку.

Розкачаю рухом звичним і Заготовку циліндричну.

Стисну пальцями злегенька —

Вийде блюдечко маленьке.

З пластиліну, а чи з глини Роблю конус без вершини.

Зроблю гарний візерунок —

І готовий подарунок.

Діти розглядають зразки посуду.

Вихователь звертає увагу дітей на те, що всі предмети посуду мають різну форму та розміри, пропонує пригадати орнаменти за мотивами української кераміки.

Вихователь показує порядок виконання дій: як виготовити спочатку загальну форму, а потім притисканням та витягуванням створити завершену форму. За допомогою примазування кріплять ручки. За потреби вихователь допомагає кожній дитині відчути силу натиснення й напрямок руху, керуючи ручкою дитини. Нага­дує, що за допомогою стеки та пластиліну потрібних кольорів слід прикрасити свій виріб.

Діти виконують роботу. Вони ліплять різні предмети посуду за власним вибором. Вихователь за потреби надає індивідуальну до­помогу.

III.                ПІДСУМОК

Вихователь проводить аналіз виконаної роботи.

—                Як слід поводитися з будь-яким посудом?

—                У якій казці посуд образився на свою господарку та чому?

—                Лялька Маринка — добра господарка. Вона дякує вам за по­дарунок — посуд. Тепер вона зможе зустрічати гостей. Маринки пригостить вас печивом та чаєм.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. МУЗЕЙ КЕРАМІЧНИХ ВИРОБІВ

Програмовий зміст: знайомити дітей з українським народним ремеслом — гончарством, з його історичними витоками, залуча­ти до культури минулого свого народу; прищеплювати інтерес до творчості українських майстрів (гончарів); закріпити зняття про різноманітні види розписів; викликати бажання оздоблювати! ви­роби, схожі на вироби українських майстрів; розвивати мислення, пам’ять, уяву та творчість, дрібну моторику рук; виховувати відчуття гордості за українських майстрів.

Обладнання та матеріал: глиняні іграшки, різні виробі; відеосюжет про роботу гончара; хустка, фартух, горіхи; альбоми з опішнянським і косівським розписом; глина, дощечки, серветки.

Попередня робота: вивчення прислів’їв про працю майстрів, розглядання альбомів з виробами опішнянського і косівського роз­пису.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Звучить весела музика.

—                Діти, ви чуєте, яка весела музика? І сьогодні я не хочу бути вихователькою, а буду я зараз... здогадайтесь ким?

Вихователь одягає хустку і фартух.

Чи я не хазяйка?

Чи не господиня?

Гарно хату прибрала,

їсти наварила.

—                Здогадалися, хто я? Так, я господиня.

—                І сьогодні я запрошую вас до свого міні-музею. А чи були ви, діти, хоч раз у справжньому музеї? У якому?

—                Погляньте навколо, що ви бачите в моєму музеї?

—                Так, це посуд, іграшки. Сьогодні ви завітали до музею кера­мічних виробів.

II.              ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                З давніх-давен українська земля славилася народними май­страми. В Україні вміли і ткати, і різьбити по дереву, і вишивати, виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із поколін­ня в покоління.

Вихователь звертає увагу дітей на мисник.

—                Для чого він потрібен? З чого виготовлений посуд на ньому?

—                Як ви вважаєте, як називається людина, яка виготовляє ці вироби?

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд — ніби жар?

Ну, звичайно ж, це.... {гончар).

• — Гончар — дуже давня і шанована професія. Раніше в кожно­му селі був свій гончар. Він знаходив глину в землі і залишав її над­ворі, щоб вона вилежалась, її мочили дощі, загартовували морози, обігрівало сонце, обдували вітри. А навесні з глини вибирали всі павички і камінці, просіювали її, намочували водою, ліпили виріб.

Глиняний виріб поливали водою, а потім за високої температури об­палювали в печі.

Вихователь демонструє відеосюжет про роботу майстра-гончара.

Після випікання посуд ставав міцним і дзвінким. Той виріб, який вже обпалили в печі, називають керамікою. Які ж предме­ти Добуту виготовляли майстри-гончарі? (Глиняні іграшки — сви­щики у формі півників, баранчиків, вершників, коників, козликів, різноманітні вази, свічники, посуд — глечики, макітри, горнята- двійнята, тарілки, горщики, куманці.)

-і- Отже, гончарство — це виготовлення посуду та інших виро­бів р глини.

Дидактична вправа «Скажи який?»

—                Який посуд? (Глиняний, блискучий, гарний, красивий, вели­кий, розписний, новий, український, казковий.)

Дидактична вправа «Назви елементи розписів»

—                Погляньте, який гарний посуді А чим же майстри прикра­шали свої вироби?

Діти пригадують різні види розпису: опішнянський, косівський; розповідають, які кольори переважають у них, називають елементи розпису.

—                А ще я хочу розповісти вам про те, що раніше на базарі до­брим вважали той посуд, який під час постукування по ньому лун­ко віддзвонював.

—                Перевірмо, як він звучить!

—- Якщо дзвінко звучить наш посуд, це свідчить про якісну ро­боту гончара та добрий матеріал.

Народна гра «Як підем ми на базар»

Як підем ми на базар Роздивлятися товар,

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати.

По стежині ми підем,

Там макітрочки знайдем.

Ми макітрочки гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати,

Смачні страви зберігати.

Як підем ми на базар Роздивлятися товар,

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати.

По стежині ми підем,

Там ми глечики знайдем.

Ми глечики гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати І напої зберігати.

Як підем ми на базар Роздивлятися товар,

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати.

По стежині ми підем,

Там ми горщики знайдем.

Ми горщики гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати,

Смачні каші зберігати.

—                Після нашої веселої гри посуд у моєму музеї став незвичай­ним. А хто в горщик зазирне — щось цікаве там знайде.

— А макітра дуже хитра —

Ви макітрочку потріть Та прислів’я назовіть!

Діти називають прислів’я про працю.

•                     Гончара глина годує.

•                     Нехай горщики б’ються на гончарову голову.

•                     Горшки не святі ліплять.

•                     Без діла слабіє сила.

•                     Без труда нема плода.

•                     Терпіння і труд усе перетруть.

•                     Коли працюєш — час біжить, коли чекаєш — не спішить.

•                     Людська праця — не дурниця, розкидати не годиться.

—                Яв макітру руку опускаю та вам загадки загадаю! А відгад­ки ви знайдете в нашому музеї.

•' Біля тіла вуха, голови не маю.

Молоко, сметану, квас добре зберігаю. (Глечик)

♦                                       У яких казках зустрічається глечик?

♦                                       В мені мак розтирають, галушки в мене кидають,

Річ потрібна і не хитра, називають всі... (макітра).

Що можуть готувати в макітрі?

•                     Майстер в руки мене взяв, на мені намалював Листок, квітку, перепілку, бо розписував... (тарілку).

На що схожа тарілка?

» Як у піч мене несуть, в мене овочі кладуть,

Ще й водичку наливають, у вогонь — і борщик мають! (Горщик)

Що можна приготувати в горщику?

Ви цей горщик відкривайте і горішки діставайте.

Горіховий масаж

Цей горішок — фантазер,

•Він чудовий масажер.

Візерунчастий бочок Розвиває кулачок.

Міцно ти його стисни,

Свою силу прояви.

—                А тепер уявіть себе справжніми майстрами. Я запрошую вас до студії, де ми зможемо зліпити з глини свій посуд. Нехай ваші вироби будуть чарівними, різними, а якими вони будуть — вам підкаже ваша фантазія і творчість.

Практична діяльність під музичний супровід.

ПІ. ПІДСУМОК

—                Які чудові вироби у вас вийшли! Як би вони прикрасили мій міні-музей!

Діти пропонують подарувати свої вироби міні-музею.

—                Чи сподобалась вам наша подорож?

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ЗУСТРІЧ З УКРАЇНСЬКОЮ КЕРАМІКОЮ

Програмовий зміст: показати дітям красу української кера­міки; ознайомити з особливостями керамічного посуду Опішні та Косова; закріплювати навички зображення орнамента; розпина­ти творчу уяву та художні здібності; виховувати естетичний смак, і потребу оточувати себе красою.

Обладнання та матеріал: виставка керамічних виробів, ілюстра­цій, фотографій із зображенням кераміки Косова та Опішні, папе­рова форма вази, гуаш, вода, пензлі, аудіозапис спокійної музики.

Попередня робота: розглядання ілюстрацій керамічних виро­бів Опішні та Косова, орнаментів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь

Доброго дня! Я вас вітаю,

Добра, щастя та здоров'я

Усім вам бажаю.

Вихователь запрошує дітей до виставки української кераміки, щоб помилуватися її красою.

II.               ОСНОВНА ЧАСТИНА

—                Весь цей посуд виготовлений з глини. Це чудове природне багатство, яке в руках людини перетворюється на дивовижні ви­роби. Погляньте, яке розмаїття кольорів і форм у цьому посуді! Яку яскравість, веселість, приємне тепло ці вироби дарують на­шим очам!

Із давніх-давен в Україні люди виготовляють глиняний посуд. Глину беруть на берегах ріки, на гончарному крузі надають глиня­ному шматочку форму, потім просушують на повітрі, розписують та випалюють у печах. Ці вироби називають керамічними.

Вихователь звертає увагу дітей на керамічні опішнянські ви­роби.

—                Опішнянські майстри — великі фантазери. Вони створюють посуд у вигляді дивних тварин.

—                Зверніть увагу на фарби, якими розписані вироби Опішні. Назвіть побачені кольори й відтінки.

—                В опішнянській кераміці основне забарвлення створюють зе­лений, коричневий та жовтий кольори.

—                Для виробів опішнянських майстрів характерний рослинний орнамент: листя, колосся, виноград, пуп’янки. Декоративність цих виробів посилюється завдяки лінії, якою майстер обводить елемен­ти візерунка. Якщо розглянути повну палітру опішнянського роз­пису, побачити можна коричнево-червоні, вохристі, зелені, сірі, блакитно-сірі кольори. Однакових візерунків немає, тому цей роз­пис виконують вільно, від руки, без начерків.

—                Зверніть увагу на косівську кераміку. Що в ній приваблює наш зір?

—                Косівська кераміка викликає враження квітучого лугу, за­литого сонцем і вмитого дощем. Традиційно народні майстри при­крашали свої керамічні іграшки квітковими орнаментами, зеле­ним листям, хвилястими лініями, «кривульками», кружечками.

Відрізняють роботи косівських майстрів від інших світло-жовтим фоном виробів та використанням жовтих, зелених і коричневих кольорів в оздобленні.

Вихователь пропонує дітям прикрасити паперову форму куман­ця, використовуючи косівський розпис.

—                Підготуймо пальчики до роботи.

Пальчикова гімнастика «Сонечко»

—                Уявімо, як теплі сонячні промінчики, проходячи крізь наші руки, зігрівають нас, нашу голову, плечі, ніжки. Коли повністю зі­гріємося, відпустимо промінчики.

Встало вранці ясне сонце,

Заглянуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

—                Погляньте на глиняний куманець. Які елементи орнаменту використані в його оздобленні? Які кольори?

Вправа «Малювання в повітрі»

—                Виконаймо вправу, щоб закріпити елементи орнаменту, яки­ми користувалися косівські майстри.

Діти малюють пензликом у повітрі (цяточки, кривульку, дра­бинку).

Вихователь демонструє прийоми малювання на своєму паперо­вому куманці.

Діти працюють під спокійний музичний супровід.

ПІ. ПІДСУМОК

Вихователь разом із дітьми розглядають декоративні форми, милуються розмаїттям кольорів.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. РОЗКВІТАЙ, НАШ РІДНИЙ КРАЙ

Програмовий зміст: перевірити знання дітей про рідний край, народні символи, обереги, звичаї, легенди, знання про історичні пам’ятки міста; закріпити вивчені забавлянки, лічилки, народ­ні ігри тощо; розвивати інтерес до історії рідного краю; удоско­налювати вміння спілкуватися; виховувати почуття патріотизму, дружелюбних відносин між членами команд та почуття поваги до команди-суперниці.

Обладнання та матеріал: таблиця для ведення рахунку, запи­тання, дидактичний та ілюстративний матеріал, дзвоник.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вихователь формує дві команди, діти обирають капітанів, знайомляться з правилами гри. Вихователь зачитує запитання.

-                     Капітан команди, яка знає відповідь, має першим дати сигнал – продзвеніти дзвіночком, а тоді відповідати.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Завдання 1. Відгадайте загадку.

Б’ють мене ціпком,

Ріжуть мене ножем.

Це того мене так чублять,

Бо всі мене дуже люблять! (Хліб)

Вихователь пропонує дітям коротко розповісти, що вони зна­ють про хліб. Як його вирощують, виготовляють? Як і чому потріб­но берегти хліб?

Завдання 2

—                В українського народу існує стародавній звичай — зустріча­ти гостей хлібом і сіллю.

—                На чому підносять хліб і сіль? (На вишитому рушнику.)

—                Розкажіть, на чому і як вишивають рушники. (На полотні, хрестиком, гладдю, бісером.)

—                Якими кольорами найчастіше вишивають рушники? Що означають ці кольори? (Чорний колір — то наша земля, червоний — калина.)

Завдання З

—                Відгадайте загадку.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду.

Що це таке? (Калина)

—                Із давніх-давен калина була символом України. Про неї люди складали легенди. А яку легенду про калину ви знаєте? (Відповідь дітей.)

Завдання 4

—                А зараз ми перевіримо, яких ви знаєте видатних письменни­ків, поетів України.

—                Я зачитуватиму вам уривок або назву твору, а ви назватимете його автора.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнею гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть...

(Т. Г. Шевченко)

—                Казка. «Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, ти тільки біда, що дурненький він був...»

—                Як називається казка? Хто її написав? («Біда навчить», Леся Українка)

Завдання 5

—                Уявіть собі, що ваші команди складаються з татусів і матусь і у вас є засмучена дитина. Як ви її втішатимете? Розкажіть їй за­бавлянку.

Діти беруть ляльку і втішають її забавлянками.

Завдання 6

—                У нашій місцевості є одна дуже поширена народна гра. Ми часто в неї граємо. Поміркуйте і скажіть, як називається ця гра. (« Подоляночка»)

—                Які ще народні ігри ви знаєте?

Завдання 7

—                Коли ми збираємось грати в гру, нам потрібно обрати веду­чого. Яким чином ми це робимо? (Лічилкою) Чия команда швидше пригадає і розповість лічилку?

Завдання 8

—                Ми любимо свій рідний край, своє місто.

—                Хто швидше дасть відповідь на такі питання?

—                У якій країні ми живемо?

—                Як називається наше місто?

—                Від чого походить назва нашого міста?

—                Які історичні пам’ятки архітектури нашого міста ви знаєте?

—                Яка річка протікає біля нашого міста?

Завдання 9

—                З давніх-давен в українського народу існували різні повір’я. Пригадаймо їх. Я говоритиму початок повір’я, а ви продовжите.

•                     Не бий по землі, бо їй... (болить).

•                     Не плюй на землю, бо... (не буде урожаю).

•                     Не плюй на вогонь, бо... (поприщить губи).

Коли їси хліб — не лишай кусків, бо... (в них уся твоя сила).

• Не сідай на стіл, бо... (в сім’ї буде сварка).

Завдання 10

—                А зараз — завдання для капітанів.

—                Які народні іграшки ви знаєте? (Півники, котики, свистунці)

—                З чого їх виготовляли? (З дерева, глини.)

—                Які найбільші релігійні свята відзначають в Україні? (Різд­во Христове, Великдень)

Ш. ПІДСУМОК

—                Ось і закінчилась наша гра. Ми зараз підрахуємо бали і ви­значимо, яка команда перемогла.

Після підрахунку оголошують команду-переможницю, кращо­го гравця. Діти одержують призи.